За кого голосувати на виборах до Верховної Ради? Мій суб’єктивний рейтинг

Карою за громадську пасивність є влада злодіїв

(кажуть, що Платон)

Надихнувшись успіхом попередньої статті про вибори до Київради, пропоную шановній аудиторії свій особистий рейтинг партій, що йдуть до Верховної Ради. Хто хоче визначитися і подумати сам – читайте наступний пост, там буде багато корисних інформаційних ресурсів.

Спочатку трохи базової інформації.

Верховна Рада України – це не просто якісь чуваки з телевізора, а люди, які прямо впливають на наше життя.

16 січня 2014 року саме Верховна Рада прийняла диктаторські закони Януковича,  що стало приводом до першої крові на Майдані (з часу розгону студентів у ніч на 30 листопада 2013 року та сутичок 1 грудня на Банковій).

Саме голова Верховної Ради («спікер») виконує обов’язки Президента України у разі його смерті, відсторонення від посади або іншої неспроможності виконувати свої обов’язки. Саме тому 23 лютого в. о. Президента став спікер Ради Олександр Турчинов.

Саме Верховна Рада за діючою Конституцією фактично формує уряд – Кабінет Міністрів, і призначає прем’єр-міністра.

Зрештою, саме Верховна Рада приймає бюджет країни. Щоби ви розуміли порядок цифр, бюджет України на 2014 рік складає 441 587 118 600 гривень.

Чотириста сорок один мільярд п’ятсот вісімдесят сім мільйонів сто вісімнадцять тисяч шістсот гривень.

Тобто кожен з народних депутатів, грубо кажучи, відповідає за розподіл одного мільярда гривень державних коштів. Наших із вами коштів.

Думаю, для усвідомлення важливості вашого голосу на виборах 26 жовтня цього достатньо.

Тепер перейдемо власне до партій (за якими обираються 225 кандидатів з 450).

Якщо чесно, то я думав, що нам цього тижня знову доведеться вибирати з різних сортів лайна. Але, на диво, знайшов два цікавих особисто для мене варіанти.

Зважаючи на добряче поширення цієї статті по мережі маю зазначити, що цей огляд не претендує на абсолютну об’єктивність і вичерпність. Я не є професійним політичним аналітиком, але є політично небайдужим громадянином, який спробував відповідально підійти до реалізації свого права голосу і чесно витратив близько двох днів свого часу на дослідження усіх 29 партій, особливо – нових партій чи політсил.

Звичайно, цей рейтинг є глибоко суб’єктивним, але добросовісним і відвертим. Пару тижнів тому одразу декілька моїх добрих знайомих спитали мене, за кого б я проголосував на виборах і чому, і цей текст є саме такою дружньою відповіддю на питання про вибори простою людською мовою. Кожен з читачів, хто незадоволений рівнем, грунтовністю чи глибиною огляду може провести цю роботу самостійно із застосуванням відповідних інформаційних ресурсів.

Для зручності особисто мою першу двійку я виділів червоним, усе інше – політичний шлак більшої чи меншої гидотності. Ну, поїхали.

*Застереження. Я переконаний, що у списку кожної партії та по мажоритарці від них іде багато достойних людей. Але партія – це є система, організація, яка має свою репутацію і свій характер. Нижче наведена оцінка саме партій, а не конкретних людей (у більшості випадків, звичайно, враховується, що партія сильно керується лідером/лідерами).

1 – Радикальна партія Олега Ляшка – не смішіть мої тапки, чистий піар-проект.

2 – Партія «Солідарність жінок України»  – ніхто, паразитують одночасно на назві партії Порошенка «Солідарність» та на «жіночій» темі.

Має ознаки технічного кандидата.

3 – Політична партія «Інтернет партія України» – ніхто.

Має ознаки технічного кандидата.

4 – Політична партія «Опозиційний блок» – реінкарнація ПР. Люди, безпосередньо та особисто відповідальні за те, що сталося з Україною взимку 2013-2014 років.

5 – Політична партія «Народний Фронт» – це, фактично так звана українська «опозиція» зразка 2010-2013 років. Можливо, найбільш адекватна частина «Батьківщини», яка відкололася від свого неадекватного лідера. Оцінити цю партію дуже просто. Ми бачили її лідерів на Майдані протягом всіх трьох місяців протестів. Саме її лідери стали біля керма країни після втечі Януковича і під час найважчих часів за всю історію незалежної України. Як вони справилися – рішати вам. Інформації для роздумів і для оцінок більше, ніж достатньо. Єдине, що прошу враховувати: а) влада у лютому була розподілена за т. зв. «квотним принципом», коли прокуратура, наприклад, дісталася «Свободі»; б) уряд працював при тому ж самому парламенті, який танцював під дудку Януковича і голосував за закони 16 січня.

6 – Політична партія «5.10» – Балашов. Теоретично могла би бути цікавою як партія економістів-лібералів, але реально не має за собою ані організації, ані апарату. Наразі нічим себе не проявили, окрім яскравої поведінки свого лідера. О, щойно подумав, що Балашов – це такий собі Ляшко для середнього класу ;)

7 – ВО «Заступ» – ніхто. Проект, придуманий політтехнологами у кабінеті три місяці тому.

Має ознаки технічного кандидата.

8 – Партія «Відродження» – ніхто. А ні, вибачайте – судячи зі списку партії, вона мала би називатися «Партія Транспорту України (ПТУ)» :). Уся перша десятка – «начальники транспортного цеху», тобто автоперевізники та залізничники.

Має ознаки технічного кандидата.

9 – Політична партія «Нова політика» – черговий тріумф безсоромності. У першій десятці йдуть два міністра Януковича, 1950 і 1958 року народження відповідно. Як вам така «нова політика»?

Має ознаки технічного кандидата.

10 – Політична партія «Єдина країна» – лідер партії на даний момент «тимчасово не працює», так само, як і ще п’ять людей з першої десятки. Правильна назва партії – «Партія Безробітних України» (ПБУ) :)

Має ознаки технічного кандидата.

11 – Політична партія «Сила людей» – несподівано приємний сюрприз у списку, попри геть безлику назву. Як виявилося, я особисто (хоча й не дуже близько) знаю аж двох людей із першої п’ятірки. Люди достойні, я би за них голосував. Дуже багато молоді, яка вже має за своїми плечима якісь реальні справи. З недоліків – як єдина політична сила «Сила людей» оформилася менше року тому, і наразі не відзначилася чимось великим у масштабах всієї країни. Але, судячи з усього, робить багато низової роботи і дійсно відповідає своєму принципу побудови «знизу угору». Здається, цим хлопцям і дівчатам таки вдається те, що не вдалося свого часу «Демальянсу». І ще в них класні відеоролики. Очевидно, мій особистий №1 на цих виборах.

12 – ВО «Свобода» – кишенькові націоналісти Януковича. При всій повазі до багатьох рядових членів партії, політику визначає провід, а провід у партії неважнецький. Для справки – наразі «Свобода» тримає прокуратуру, Міністерство аграрної політики, Міністерство екології (зокрема, корисні копалини), Державне агентство земельних ресурсів.

13 – Політична партія «Національна Демократична партія України» – ніхто.

Має ознаки технічного кандидата.

14 – Комуністична партія України – партія, яка може існувати тільки в такій шизофренічній країні, як Україна. Кожне слово у її назві означає рівно протилежне. По факту є партією мільйонерів та олігархів, яка послідовно проводила антиукраїнську політику.

15 – Об’єднання «Самопоміч» – суміш репутації Садового, людей з «Реанімаційного пакету реформ» та партії «Воля», а також бізнесменів та юристів. Власне, це наразі не партія, а клуб досить професійних та ініціативних людей. Декларують ухил в сторону практичних дій. На виборах до Київської міської ради 25 травня 2014 року партія провела п’ять своїх депутатів за списком, які наразі нічим особливим не відзначилися. Насторожує, м’яко кажучи, неправдива інформація, подана щодо деяких кандидатів від партії. Наприклад, Віктор Кривенко (№5 у списку) на сайті ЦВК вказаний як «викладач кафедри менеджменту та економіки» в Інституті фізкультури, в той час як він досі є головою Національного проекту (Януковича) «Технополіс» (див. скандал «Bionic Hill»).

16 – Політична партія ВПО «Україна – єдина країна». Зацитую запис їхнього лідера з Фейсбуку:

«Друзья! Прошу минуту внимания.

Как вы сами замечаете, избирательная кампания на этих выборах особенно грязная и жёсткая. Не имея за спиной олигархов, массово прорваться на ТВ и прессу мы не имеем ни малейшей возможности. От бигмордов – банально тошнит.

Поэтому мы просто делаем своё дело:

– Данило Яневський читает лекции, занимается изучением подлинной истории Украины и концепцией государственного строительства.

– Alex Mochanov возит добро нашим воинам и поддерживает моральный дух.

– George Tuka собирает и передаёт помощь на фронт.

– Said Ismagilov читает лекции по духовности и решает насущные проблемы национальных меньшинств.

– Денис Осмоловський занимается горячей линией правовой поддержки участников АТО.

– Александр Золотухин запускает реабилитационный центр для участников АТО».

Одним словом, виглядає реально як клуб друзів-волонтерів. Люди справи, які зробили вже багато і продовжуватимуть робити незалежно від результатів виборів. Мій фаворит № 2 на цих виборах. Єдине, чого я не розумію – чому із таким підходом вони взагалі вирішили брати участь у виборах і витрачати такі потрібні 1,2 млн. гривень на реєстраційний внесок?

17 – Політична партія «Правий сектор» – можна сказати, що це партія, народжена у вогні Майдану. Щоправда, вони ж цей вогонь і розпалили (або, принаймні, взяли на себе відповідальність за нього). Як на мене, на поточний момент є єдиною реально націоналістичною партією в Україні. З усіма відповідними перевагами та недоліками.

18 – Політична партія «Україна майбутнього» – з перших 10 людей у списку 7 проживають у Дніпропетровську.

Має ознаки технічного кандидата.

19 – Ліберальна партія України – ніхто.

Має ознаки технічного кандидата.

20 – Партія зелених України – ніхто, паразитує на «зеленій ідеї».

Має ознаки технічного кандидата.

21 – Українська партія «Зелена планета» – ніхто, паразитує на «зеленій ідеї».

Має ознаки технічного кандидата.

22 – «Блок Петра Порошенка» – партія середнього українця

23 – Політична партія «Сила і честь» – партія колишніх прокурорів та інших представників «силових структур» часів Кучми-Ющенка-Януковича.

24 – Політична партія «Конгрес Українських націоналістів» – ніхто.

Має ознаки технічного кандидата.

25 – Політична партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» – клуб олігархів та бізнесменів, які, очевидно, вирішили не бруднитися в «Опозиційному блоці». Пригадаємо, що Тигіпко радісно влив свою «Сильну Україну» в Партію регіонів у 2012 році, і навіть не поморщився. Остання заява Хорошковського про те, що Росія «не проявляє агресії щодо України», тільки забиває останній цвях в розуміння сенсу цієї «партії». Хорошковський, до речі, має звання генерала армії України.

26 – ВО «Батьківщина» – політичний труп імені Юлії Тимошенко, від якої пішли навіть найближчі соратники (див. «Народний фронт» №5), і який має право на життя виключно волею та іменем Надії Савченко.

27 – Політична партія «Громадянська позиція» (Анатолій Гриценко) – команда невдах. Вічний лідер без лідерства Гриценко спробував підвищити рейтинг, залучивши до списку кілька людей з «Демократичного альянсу». Останні видохлись у боротьбі за два крісла в Київраді і втратили по дорозі частину команди (пішов заступник голови Віктор Андрусів). Увесь бенкет, судячи з усього, відбувається на гроші такого собі Олега Дерев’янка (№4 у списку).

28 – Політична партія «Блок лівих сил України» – ніхто, паразитують на «лівій ідеї». Має ознаки технічного кандидата.

29 – Політична партія «Громадянський рух України» – ніхто, можливо, паразитують на назві «Громадянської позиції» Гриценка. Має ознаки технічного кандидата.

П.С. Що таке «технічна партія» і як вона використовується, читайте тут.

У наступному випуску – перелік ресурсів з оглядами списків та мажоритарників.

Шануймося.

П.С. Репост і поширення в соцмережах, офісах, квартирах і на кухнях вітається.

П.П.С. Тупі наїзди на автора автоматично потрапляють в бан. Аргументована критика та доповнення по суті питання вітаються та заохочуються.