Наша революція: 1917-1921 (ресурси для самоосвіти)

Як це не дивно, але Україна в інформаційному плані підходить до століття революційних подій в Україні значно краще підготовленою, ніж до століття початку першої Світоіої Війни.

Неувага, нерозуміння та неповага до власної та світової історії коштували нам людських та територіальних втрат у 2014.

Сподіваюся, ми як нація встигнемо згадати і вивчити помилки та здобутки революції на українських теренах 1917-1921 року, щоби цього разу зробити краще.

Для контексту зауважу, що революція вирувала не лише в Російській Імперії. У Німецькій, Австро-Угорській та Османській імперіях теж відбувалися події, які включали все, що ми зазнали на українських теренах – економічна криза та загострення класової боротьби, сплеск націоналізму та національно-визвольних рухів, вторгнення іноземних завойовників.

У Фінляндії, яка зараз відзначає сторіччя незалежності, точилася громадянська війна; у Мюнхені та Будапешті були проголошені комуністичні республіки; Вірменія, так само як Україна, намагалася постати як незалежна країна на терені двох імперій, одночасно відбиваючись від російсько-більшовистського вторгнення. Маємо багато уроків, доречних до вивчення, історій, які краще не повторювати і зразків, вартих наслідування.

Отже, ресурси:

Українська революція 1917-1921 – проект “Історичної Правди” у співпраці з “Дзеркалом тижня”, Музеєм Грушевського та “Лікбез.Історичний фронт”.

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1921 – проект радіо “Свобода”. Фінансується на гроші американських платників податків.

НАША РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921 – проект ресурсу DSNews (“Деловая столица”, “Власть Денег”). Той випадок, коли вітчизняний бізнес нарешті почав інвестувати у вивчення уроків історії. Єдиний промінь світла у сумній ситуації, коли на світовому рівні нашу історію висвітлюють та інтерпретують хто завгодно, окрім самих українців.

Тепер додамо ширшого контексту:

Проект 1917 – просто шикарнючий проект Яндекса (так, Яндекса). Історія революції в Російській імперії, представлена у форматі Фейсбук-стрічки. Причому використовуються виключно оригінальні записи щоденників, статті в газетах, листи відомих людей одне до одного. Помітна велика присутність людей мистецтва – маємо як живих весь російській Срібний Вік – Єсенін, Ахматова, Хлєбніков, Цвєтаєва тощо. Очевидно, що в текстах багато України та українців: Михайло Терещенко, Павло Скоропадський, Володимир Винниченко, Михайло Родзянко, Михайло Грушевський, Володимир Вернадський, Давид Бурлюк, Костянтин Паустовський, Олександра Екстер,  та інші.

1914-1918-online. International Encyclopedia of the First World War – тут все зрозуміло. Міжнародний проект, який також охоплює революційні події у країнах, охоплених війною. Станом на 1918 рік світові столиці святкували закінчення війни і прихід довгоочікуваного миру, а у нас тут все лише починалося…

 

 

 

 

Advertisements
Оприлюднено в культурне, рекомендую, інтернетне, історичне | Залишити коментар

«Слуга народу – 2»

Подивився «Слугу народу-2».

Перше враження: саме через те, що у нас такі вчителі історії, Україна знаходиться в жопі.

Друге враження: не вірю.

Третє враження: а може, так і треба знімати сучасне українське кіно?

Для будь-якого суспільства нормально мати розбіжні інтереси, і в тому числі інтереси економічні. І мистецтво політика, мистецтво державного діяча полягає саме в тому, щоби ці інтереси вміти поєднувати. Деяким суспільствам це виходить краще, деяким гірше. Майже всі сучасні провідні країни в якийсь момент зазнавали поразки на шляху внутрішнього порозуміння і проходили через криваві внутрішні війни – США, Англія, Франція тощо. І те, що ми бачимо зараз на місці цих країн – це продукт перемоги одної концепції державного устрою і винищення , в тому числі фізичного, носіїв і прихильників устрою іншого. Отже, не вірю номер 1: не буває так, щоби всім було однаково добре, навіть якщо усі однаково працюють. Вчимо економіку і економічну, матеріальну історію Радянського Союзу. Герой картини – сраний популіст, який заганяє своїх глядачів в стан безвідповідальної незрілої дитини.

Не вірю номер 2: політика робиться командою. Подивіться будь-який американський фільм – поруч з президентом, навколо нього є люди, які думають, які керують іншими людьми, там президент – голова команди, а не герой-одинак (інакше це зовсім інший жанр, і за жодних умов головний герой там не є головою держави).

Не вірю номер 3: магія простих рішень. «Розвод» олігархів, як малих дітей, просто замиловує – як вони стали олігархами, якщо їх так легко надурити? Я вже не кажу про те, що разом із завалом кандидатури прем’єр-міністра чомусь «ображені» олігархи голосують ще й за антикорупційні закони, підписуючи собі вирок. Тут божевільність сюжету просто розриває мозок, адже просто уважний перегляд реального політичного життя України говорить про те, що боротьба за гроші і владу між українськими угруповуваннями аж ніяк не сприяє зменшенню корупції. Про затягування переговорів з МВФ я взагалі мовчу – це просто вершина малоросійства і хохольства. Притомна людина може пережити цю сцену без ушкодження мозку хіба що буде сприймати її (як і все кіно, зрештою), як алегорію, а не зображення реальної дійсності.

При цьому з радістю можу відзначити, що українці як нація, як народ насправді є дорослішими і мудрішими, ніж вони зображені у кіно. В уряді, в парламенті працюють десятки українців, які розуміють, що великі справи швидко не робляться, так само як вони не робляться водиночку. Що відсутність знань і підготовки, яка напрацьовується місяцями й роками не компенсуєш винахідливістю, а також кількістю їжі та горілки. Що просто засукати рукави і працювати недостатньо, важливо вміти розпорядитися плодами цієї праці.

Висновок: «Слуга народу-2» – типове шоуменство у стилі Вечірнього кварталу, яке лестить найнижчим, найпримітивнішим інстинктам і стереотипам аудиторії, і, на жаль, підкріплює їх і більше того – їх пропагує через прикручування до них пафосних заяв начебто на користь нації і країни.

Грішно поєднувати жанр комедії ситуацій та політичний блокбастер, тим більше з амбіціями патріотичного фільму. Питання тільки в тому, чи «Квартал» це робить свідомо, бажаючи заробити гроші за будь-яку ціну і не маючи нічого святого, не поважаючи ту саму націю, про яку говорить герой фільму в кінці картини, чи просто через свою професійну й громадянську незрілість. Хотілося би, щоб це був другий варіант. Тоді у нас хоча б є надія.

Звичайно, можна відкараскатися від вищевказаних звинувачень тим, що «Слуга народу-2» – це, з точки зору нормального кіноринку, звичайний третьосортний бі-муві, побудований на гегах, гротеску і шалених нісенітницях, така собі розлога журавлина для перегляду від нічого робити малоосвіченими верствами населення під ящик пива. Але проблема в тому, що цей фільм був одним з наймасовіших українських фільмів останніх років та вже має 6 мільйонів переглядів на Ютьюбі, тобто по суті є найсправжнісіньким українським мейнстрімом, і це жахливо, шановні громадяни. Адже ці цифри нам говорять, що фільм чітко потрапляє в аудіторію, що глядачів не нудить від ганебності сюжету та його втілення, а навпаки – він їх радує, приваблює, і навіть надихає. Тобто погляд автора, режисера, сценариста близький добрій третині населення України, і це унаочнює падіння самоповаги і притомності українців краще, ніж будь-яке соціологічне дослідження.

І насамкінець – про враження номер три. Незважаючи на відверту сміттєвість подачі, «Слуга народу-2» є одним з небагатьох сучасних фільмів, який порушує питання, життєво важливі для України: На яких засадах ми будуємо свою країну? Які керівники нам потрібні? Що в політиці прийнятно, а що ні? Зрештою, я сам додивився цей фільм до кінця, і навіть витратив час на написання цієї статті, а це значить, що фільм досяг своєї мети – торкнувся моєї душі і зробив мене більш небайдужим і чутливим до того, про що він знімався.

Оприлюднено в душа, культурне, скажу від себе | Позначки: | Залишити коментар

Як продовжити бити Росію під час “перемир’я” на фронті

Ти злий на Росію? Злий на себе, бо не можеш відомстити москалям за всі смерті й руїни, що вони причинили? Не можеш пристосуватися до спокійного життя? Хочеш активної, виснажливої діяльності, яка б поглинала тебе усього і рухала країну до перемоги? Хочеш знати, що ти причетний до величі нової країни?

Займись підприємництвом.

Війна – це гроші. Ракети коштують гроші, паливо для танків і літаків коштує грошей, лікування і відновлення поранених коштує грошей. Хто має більше грошей – той сильніший. Хто сильніший – той перемагає. Валовий внутрішній продукт Росії – 4 000 мільярди доларів, України – 350 мільярдів. Різниця – більше, ніж в 10 разів. Хто переможе в такій війні? У кого буде більше союзників?

Задача кожного українця, який хоче перемоги – зробити Україну багатою. Як мінімум, багатшою за Росію. Усім легко ввести санкції проти Північної Кореї, бо з нею ніхто не торгує. Усім важко ввести санкції проти Росії, бо з нею торгують усі. Задача України – стати так само важливою для світової торгівлі, як Росія. В ідеалі – перевершити її удвічі.

Якщо українська економіка буде зростати на 5% за рік, Україна досягне ВВП Росії за 50 років. Якщо на 10% – за 25 років. Це якщо росіяни будуть стоять і нічого не робить. У 2016 році Україна випередила Росію – зростання становило 2,3% проти російських -0,2.

Але цього року боротьба загострюється – У Росії вже 2,5%, а у нас тільки 2,3%.

Швидкість зростання ВВП України (дані https://tradingeconomics.com)

Швидкість зростання ВВП Росії (дані https://tradingeconomics.com)

Нам треба зосередитись і доганяти. Працювати довго, добре, і мудро.

Кожен воїн має стати торговцем. Усю злість, усе завзяття він має спрямувати на збільшення багатства себе і своїх побратимів. Кожна зароблена гривня, кожен долар робить Україну сильнішою. Кожна гривня наближає перемогу.

Зрештою, Росія не одна. Польща, Угорщина, Румунія – усі вказують України, як їй жити, яких героїв їй славити і якою мовою розмовляти. Вони можуть собі дозволити, бо вони багатші і сильніші за Україну.

Якщо Україна хоче бути сильною і незалежною, вона має стати багатшою за них усіх.

Зараз наша війна – це війна за національне багатство.

Учи фінанси. Вчися виробляти і продавати. Вивчай англійську й китайську – це дасть тобі доступ до грошей і знань. Винаходжуй, пробуй, мандруй, шукай. Об’єднуйся з однодумцями.

Економіка монополізована олігархами. Вони купляють депутатів, телеканали, і, в результаті – владу. Вони смокчуть гроші – кров і піт країни, тримаючи в своїх руках газ, електрику, нафту. Вони контролюють банки і оболванюють населення. Їхня влада має конкретне грошове визначення – гроші. Кожен з них має по мільярду доларів і більше. Олігарх, який не має грошей, не олігарх.

Тому кожен, хто хоче перемогти олігархів, має в першу чергу піклуватись про власне багатство і багатство своїх побратимів. Один патріот, який має навіть 1 000 доларів, нічого не вартий. Сто патріотів, які разом мають 100 000 доларів, можуть купити невеликий бізнес.

Якщо кожен патріот заробить по 10 000 доларів, то 1 000 патріотів разом матимуть 10 мільйонів доларів. Це ще не олігарх, але сила, з якою варто рахуватись. На ці гроші можна відкрити свою заправку, поставити власну електростанцію, заснувати кредитну спілку і не залежати від олігархів. Зрештою, поставити свою охорону і відстрілюватися від рейдерів. І продовжити заробляти. Для себе, для країни, для перемоги.

Національна ідея проста. Наша мета – перемога. Наш засіб – досягнення економічної переваги над ворогом. Наше військо має бути найкраще спорядженим. Наші солдати мають бути найкраще навчені. Наші втрати мають бути найменшими. Наша зброя має бути найточнішою. Наші поранені мають бути порятовані і найкраще відновлені. Відновлені в Україні, а не в Польщі або Німеччині.

Кожен, хто заробляє для України – патріот. Кожен, хто допомагає заробляти українцям – журналіст, політик, депутат, міністр – патріот. Кожен, хто перешкоджає заробляти українцям – ворог.

Кожен, хто обіцяє і роздає дармові гроші з бюджету – пенсії, субсидії, стипендії – це зрадник, бо він знеохочує українців заробляти, ставати багатшими і перемагати Росію. Зрештою, якщо ти вивчив фінанси або просто займався бізнесом, то розумієш, що дармових грошей не буває. Ці гроші – твої, і тобі вирішувати, куди і на що вони витрачаються.

Твоя війна тільки починається. Перемога прийде не швидко. Україні потрібні роки, 10 років, 20 років, 30 років, але перемога прийде. Ворог сильний, підступний й багатий. Але його можна перемогти. Завзяттям, наполегливістю, знанням і безперервним навчанням.

Кожен рік буде приносити нові відсотки зростання. Кожен рік буде наближати економіку країни до перемоги. Кожна нова зароблена гривня піде на війну, на військові розробки, на розвідку і медицину.

І через 30 років діти українських кіборгів повернуться в Донецький аеропорт, керуючи загонами справжніх українських термінаторів. І прикривати їх з неба будуть військово-космічні сили нової України. І вичистять усю озброєну нечисть з Донбасу і Криму, а мирним людям принесуть свободу і відбудову.

І на всіх кордонах України гордо і високо замайорить наш прапор, прапор багатої, сильної і вільної України.

***

Якщо вам сподобався цей текст, поділіться ним у соцмережах (там є спеціальна кнопочка унизу) або в інший зручний для вас спосіб.

Якщо із чимось незгідні або хочете щось додати – коментуйте внизу.

Оприлюднено в бізнес / економіка, жити і перемагати, самоорганізація / спільна дія, скажу від себе | Позначки: , , | Залишити коментар

Верховний суд і таємниця майбутнього

(відгук на статтю “Верховний Суд і палата таємниць”)

Цей текст десь наполовину написано ще в січні цього року як відповідь на необачний, на мою думку, ентузіазм багатьох правників щодо оновлення Верховного Суду, запропонованого і впроваджуваного Адміністрацією Президента за фінансової підтримки іноземних урядів.

Зараз, дев’ять місяців потому, ми бачимо, що процес частково перетворився на фарс, або, щонайменше, призвів до досить скромних результатів порівняно із витраченими часом і ресурсом.

Отже, пропоную прагматичну критику романтичного підходу до судової реформи.

Читати далі

Оприлюднено в правниче, скажу від себе | Позначки: | Залишити коментар

Тронка блог переїхав! (і повернувся)

Шановні читачі та відвідувачі!

Радий повідомити, що Тронка-блог переїхав на нову адресу та оновлений дизайн, дружній для мобільних пристроїв. Буду радий бачити вас за адресою tronkablog.com!

Новий сайт працює в тестовому режимі, буду радий бачити ваші коментарі, пропозиції та зауваження.

Шануймося!

Ваш Тарас Тронка

Оновлення 09.05.2017:

Експеримент із переїздом на незалежний хостинг завершився. Буквально за пару місяців після переїзду, який забрав десяток годин часу і деяку кількість грошей виявилося, що “Вордпрес” нарешті розкачався і додав до свого сервісу усі функції, що я сподівався отримати на незалежному хостингу. Зважаючи на те, що інтерфейс тут таки зручніший, вирішив, що гра того не варта. Так що ця сторінка залишається основною сторінкою блогу.

Щодо контенту ви нічого пропустили, бо минулий рік у мене виявився небложним. Для поточних вражень я користувався Фейсбуком, а цілеспрямоване писання було перебите нагальнішими потребами. Але наявність переглядів та коментарів на старих статтях надихає, то може щось ще й буде.

Шануймося.

Оприлюднено в інтернетне | Позначки: | Залишити коментар

4 травня 1838 року з кріпосної неволі викупили Тараса Шевченка

Коли захочеться поскиглити – згадай Шевченка.

Source: 4 травня 1838 року з кріпосної неволі викупили Тараса Шевченка

Оприлюднено в без теми | Залишити коментар

2014 in review

Вирішив троха переосмислити свій блог, переглядаю блогову пошту та пости за останні місяці, трапляються різні цікаві речі. Якщо хтось не знає, Вордпресс в кінці кожного року робить маленьку презентацію досягнень за рік. Ось, наприклад, мої результати за 2014 рік, може і вам буде щось цікаво з тих часів (основний зміст під феєрверками):

Here’s an excerpt:

The concert hall at the Sydney Opera House holds 2,700 people. This blog was viewed about 44,000 times in 2014. If it were a concert at Sydney Opera House, it would take about 16 sold-out performances for that many people to see it.

Click here to see the complete report.

Оприлюднено в інтернетне | Позначки: | Залишити коментар

5 років

Отакої

Wordpress5years

Оприлюднено в інтернетне | Позначки: | Залишити коментар

Любові стане на всіх. Жадан. Кіно

Я чекав цього років із десять, відколи вперше прочитав Жадана. Україна знімає кіно українською мовою за сучасною українською літературою. Нарешті.

Сайт першого показу (звичайно, ж у Харкові) тут.

Оприлюднено в без теми | Залишити коментар

Різдвяно-новорічна музика по-українськи

Доброго дня усім відвідувачам цієї скромної домівки!

Бажаю всім веселих свят і щасливого Нового року!

Для підняття настрою пропоную слухати українське :)

З новорічних збірок я знаю аж дві якісні платівки, обидві – переспіви світових хітів з накладеним українським текстом та українськими виконавцями, і обидві, що цікаво – 2006 року:

Зимова казка на М1 (2006)

Росава, ТНМК, Таліта Кум, Ані Лорак, Віктор Павлік та інші.

Власне, новорічних пісень на альбомі не так вже й багато, але загальний настрій однозначно святковий :)

Сніжність. Музика зимових свят (2006)

Виконують Юрій Гнатковскі і Юлія Лорд.

Почув їх лише цього року в магазинах “Великої кишені” і зрозумів, чого мені бракувало всі ці роки. Головною метою проекту, задекларованою Юрієм Гнатковські, є “закохати людей в українську мову, та наповнити зимові свята новою естетикою”. Щодо “нового” не впевнений, бо це американські джазові стандарти першої половини 20 ст., але естетика присутня, і на дуже високому рівні :)

Наше різдво (1999)

Еутерпа і Тарас Чубай

Давній і прекрасний альбом із хітом “Миколай бородатий”.

Хто має ще щось добре – не стидайтеся, діліться у коментах!

Оприлюднено в душа, культурне, маленькі відкриття, рекомендую | Залишити коментар