Зараз небайдужими людьми багато пишеться про Донбас, його культуру, особливості менталітету тощо. До мешканців столиці та інших регіонів поступово доходить важливість глибокого порозуміння з нашими земляками, які живуть на Сході. Протягом минулих років на цьому блозі було розміщено чимало дописів під загальною назвою “Пізнати Донбас”, і вашій увазі пропонується їх повна підбірка:
(до списку додано деякі статті про Кривий Ріг, оскільки він має схожий характер з промисловим Донбасом)
- Співчуття до Донбасу
- Ворошиловград. Сергій Жадан
- Макіївка: батьківське самоврядування в дії
- “Паханам — параші, дітям — школи” – у закриту макеєвську школу прийшли 12 учнів
- Україна без холопів: у Донецьку набирає обертів неформальний рух із захисту прав споживачів
- Новий Майдан почнеться з Донбасу
- Пізнати Донбас
- Пізнати Донбас: три статті про донецький характер
- Пізнати Кривбас: Крєпєля
- Пізнати Донбас: «Шахта № 8»
- Пізнати Донбас: троє «донецьких» про Донбас і Донецьк
- Пізнати Донбас: спогади про німецьку окупацію на Донбасі
- Пізнати Донбас: Фільм Яцека Хуго-Бадера «Кореспондент з Польщі»
- Пізнати Донбас: захоплююча природа Луганщини
- Пізнати Донбас: «Герої» від «Аль-Джазіри»
- Це теж Донбас: українські східняки засновують екопослення
- Велопоїздка Київ-Керч через Кубань (значна частина маршруту проходила Донеччиною)
- Пізнати Донбас: спогади Євгена Стахіва, українського підпільника
- Шахтарський “адат”. Як Донбас замість “нової Америки” став “індустріальним середньовіччям”
- Український Новочеркаськ: події 1963 року в Кривому Розі
Тронка 
Тарасе, дякую дуже, якраз збиралася по Вашому блогу пошаритися у пошуках фільмів про копанки. а ось іще цікава тема для роздумів: криворізькі “бігуни” – підліткові угрупування. http://kri.com.ua/4221-beguny-istorija-glupojj-vojjny.html
подивіться, і можемо обговорити. я дуже уважно читала, зокрема, обговорення цієї теми на криворізьких форумах (по тегах спробуйте).
Доброго дня, Олено! Уважно прочитав ваше посилання. Зважаючи на те, як людей зачепило і досі тримає – це були помітні події. Дуже цікаво, я як чоловік, і в минулому – хлопчик, можу добре вдчути тих хлопців – і запал гри у війнушку, і порожнину розчарування після того, як усвідомлюєш смерть і зараз – дорослим – оглядаєшся назад. Моя думка – про такі речі, як і все сильне, що траплялося з нами, треба говорити. Говорити, доки не виговориться, і не переживеться до кінця, до теплої і ледь гіркої памяті.