9 висновків з поразки Тетяни Монтян і проблема 10%

Мав трохи вільного часу, то оновив й доповнив попередній пост про місцеві вибори та перспективи нових партій.

На цих виборах я голосував за партію «Спільна дія» та Тетяну Монтян на посаду міського голови м. Києва. Звичайно, абсолютно чітко усвідомлюючи, що ані партія, ані пані Монтян не мають жодних шансів на перемогу.

Офіційних підсумків виборів наразі не підбито, але пані Монтян вже зробила досить емоційну заяву, яку можна коротко інтерпретувати як «я йду з посади голови партії» та «я йду з політики».

Як прихильник цієї кандидатки з певним стажем, дозволю собі кілька коментарів з такої нагоди, із використанням термінології самої кандидатки. Для стислості викладення тексту я пропущу деталі; кому цікаво – фейсбук Монтян, сайт київського осередку партії.

Цей текст також буде корисним для всіх громадян, які є прихильниками «нових партій» на зразок «Сили народу», «Демократичного альянсу», «Поступу» тощо.

  1. Монтян має піти у відставку, а політику лишити політикам

Це правильна і здорова практика – голова партії, яка програла вибори, йде у відставку. Новим лідером має стати людина, яка добилася найкращого результату за підсумками виборів – наприклад, голова «СД» у славному місті Бучач Анатолій Дубина, який провів місцевий осередок партії у міськраду.

Зрештою, політикою мають займатися політики. Тетяна Монтян – прекрасний адвокат, глибокий науковець, активний громадянин, але не політик. І це насправді є доброю новиною.

Очевидно, що пані Монтян не перестане проповідувати свої ідеї щодо побудов здорових інституцій та управління спільним. Розуміння цих концепцій кожним мислячим громадянином є критичним для виживання країни. Питання є лише щодо того, чи варто взагалі продовжувати боротьбу політичними методами.

2. Дії мають відповідати переконанням

Відносна невдача Тетяни Монтян та «СД» як політичного проекту полягає в першу чергу в тому, що сама пані Монтян вирішила поводитися всупереч тим ідеям, прихильником яких вона є.

3. 10% ніколи не стануть 90%

Відповідно до викладок самої Тетяни Монтян, думаючих, соціально активних альтруїстів у будь-якому суспільстві не більше 10%. Усі інші – «пофігисти» та «конформісти». Для перемоги на виборах і формування більшості у місцевій раді або в парламенті треба мінімум 50%. Відповідно, навіть за умови ідеальної виборчої кампанії максимальний результат «Спільної дії» та її лідера становитиме 10%. Чи варта гра ставок? Очевидно, що ні. Тим більше, коли разом з СД за ці самі 10% змагаються «Демократичний альянс», «Сила людей» та інші «інтелігентські» партії та кандидати.

4. Грай по реальних правилах

«Переможець отримує все» – це базове правило сучасної України. Наслідком цього правила є те, що колективний олігархат та кримінально-комуністична номенклатура (як поточний переможець гри) ніколи не допустить реальної конкуренції, а навпаки, буде прагнути постійного самовідтворення. Відповідно, правила доступу до влади (політичної боротьби) виписані таким чином, що перемогти на виборах може тільки сама влада. Отже, для людей, які не пов’язані з олігархатом (або ставлять собі за мету зруйнувати/змінити поточну систему) не має сенсу грати у вибори. Але що має сенс? Вмикаємо здоровий глузд і творчо переосмислюємо головні тези «Школи юного кальмара».

5. Процес має відповідати меті. Політика робиться не лише через партії

Метою політики є боротьба за владу. Метою Тетяни Монтян та її партії є зміна суспільного ладу на засадах священного права приватної власності, прозорого та раціонального управління спільним ресурсом, встановлення нових правил гри та їх ретельного дотримання тощо.

Як було вказано вище, в сучасній Україні політична боротьба у формі партії неможлива або сильно обмежена. Але політики змушені реагувати на запити суспільства, особливо у кризові моменти, коли піднімається хвиля народного невдоволення і політики судомно шукають ідеї, за допомогою яких можна цю хвилю осідлати.

Мейнстрімні партії, звичайно, не можуть дати такі ідеї, бо їх мета – продаж свої брендів та лідерів виборцю, а не вироблення світоглядних концепцій. І тут на допомогу приходять експерти та громадські авторитети, які мають ідеї, але при цьому (і це важливо) публічно не претендують на шматок влади. Відповідно, альтернативою партійної боротьби на виборах є пряма боротьба за уми 10% думаючого населення, тобто просвіта та агітація. Для цього не потрібна партія – досить мати громадську організацію або взагалі громадський рух.

Прекрасним прикладом позапартійного впливу на політику є реалізація ідеї відкритих реєстрів власності. Про важливість цього кроку я років із десять тому почув саме від Тетяни Монтян, коли вона була «простим активістом», «юристом-експертом», а не політиком. І ось – Монтян у владі не було і немає, а правила гри змінились відповідно до її закликів та рекомендацій.

Робота в громадському секторі не має таких жорстких рамок, як політична боротьба, і дає набагато ширше поле для маневру. Це поле, звичайно, теж засмічене грантоїдами та симулякрами громадських організацій, але все ж не так щільно, як у світі політичних партій. Отже, моя думка – Монтян та команда має зосередитися на громадській роботі, а партію переформатувати у громадський рух. Це також дозволить розширити соціальну базу «Спільної дії» за рахунок практично мислячих людей, у яких виробилася відраза до публічної політики в її українському варіанті.

Єдиний виняток доцільності збереження партійного формату – коли участь у виборах з точки зору використання ресурсу дає можливість поширити ідеї «СД» більш ефективно, ніж громадська діяльність.

6. Горизонтальні структури живіші за вертикальні

Цей пункт не має прямого стосунку до ідей Тетяни Монтян, але важливий з точки зору роботи з помилками.

У якийсь момент команда Монтян помітила, що рейтинг СД суттєво відстає від особистого рейтингу Монтян (заміряного в рамках одного київського округу). Відповідно було прийнято рішення про «монтянизацію» партії, принаймні, на рівні Києва, тобто про прив’язку бренду «СД» до особистості Монтян, сподіваючись, що її ім’я паровозом витягне усю партію.

Таким чином, команда знову спробувала пограти в політику за правилами, встановленими олігархами. У сучасній українській політиці це мудровано називається «партія лідерського типу», хоча насправді такі «партії» та їх «лідери» є фейками, симулякрами, які підтримуються (і знищуються!) виключно за рахунок медійного ресурсу. Наслідки такого рішення очевидні – у Києві СД успішно «перекричали» конкуренти. Більше того – ще й максимально заляпали Монтян та СД у віртуальному гівні.

Відповідальність за поразку несе як особисто Тетяна Монтян, яка невміло розпорядилася ресурсом (популярністю), оскільки спробувала бути одночасно і політиком, і живою людиною, так і вся команда, яка замість кропіткої низової роботи вирішила інвестувати весь ресурс в одного кандидата.

На щастя, ми бачимо, що інші нові партії, зокрема, «Сила людей» та «Демократичний альянс» наразі уникають вертикалізації, і тому мають більшу стійкість у довгостроковій перспективі. До речі, «Демократичному альянсу» теж не завадило би змінити лідера.

Отже, повертаємося до коріння. Оті 0,3%* голосів, відданих за СД у Києві – і є реальна чисельність прихильників СД. Ці люди точно знали, за кого із 40-ка партій вони голосують. 0,3% киян – це все одно декілька тисяч виборців, з головою і руками, які не полінувалися підняти дупу і поставити хрестик за непрохідного, але близького їм кандидата. І саме з ними треба працювати. При цьому не забуваючи, що електоральний потолок партії – 10%.

(*точні цифри невідомі, це метафора, імовірно, близька до дійсності)

7. Спочатку ресурс, потім – бикування

«Правий той, хто сильніший». «Не бикуй без ресурсу». Це тези, які проповідує Тетяна Монтян. Разом із тим, СД займалася саме тим, що намагалася «биканути» (поборотися за владу) без ресурсу.

Цілком очевидно, що на поточному етапі метою партії (руху) «Спільна дія» має бути саме максимальне примноження ресурсу, яким володіють її члени та прихильники, і тільки потім, після досягнення необхідного ресурсу – боротьба за владу.

На жаль, ми тут теж бачимо згубний вплив «монтянизації» партії. Сама Тетяна Монтян добре фізично, психологічно і навіть юридично підготована, має зв’язки (і, можливо прихильність) серед сильних світу цього, достатньо матеріально забезпечена, має сякий-такий доступ до медійного ресурсу тощо. Цього досить для того, щоби вона могла вільно і відносно ефективно бикувати (у дозволених межах). Тому може здаватися, що і партія володіє такими перевагами. Але ж це зовсім не так – партія та партійці за своєю ресурсністю наразі не дотягують до лідера.

8. Добро має бути з кулаками (і при баблі)

Відповідно, повертаємося до джерел. Головною метою «Спільної дії» у середньостроковій перспективі має стати примноження ресурсів кожного із членів організації та організації в цілому. Господарська кооперація, самозахист, взаємна підтримка, правова освіта, фізична та психологічна підготовка, вміння бути потрібним (незамінним) для окремих представників чинного олігархату тощо. Має бути зроблена ставка на якість, а не на кількість прихильників партії. «Спільна дія» не може вибороти більше 10% населення, але вона може зробити ці 10% впливовими на 90%. Образно кажучи, кожен з цих 10% має бути як мінімум Тетяною Монтян за обсягом доступного йому ресурсу.

Якщо вірити викладкам Тетяни Монтян, ця 10% організація, організована відповідно до передових практик співробітництва та управління спільним, з часом має стати потужнішою за інші 90%, які зайняті тим, що пожирають одне одного і розтринькують ресурси. Або принаймні вціліти в руїні та анархії, що стрімко насувається на нашу країну. І тоді 10% добре організованих і прокачаних альтруїстів зможуть змінити правила гри для інших 90%, реалізувавши кінцеву мету партії.

  1. Урок перемоги у Бучачі

Останні місцеві вибори показали, що нові партії мають значно більші шанси на успіх на місцевому, периферійному рівні, ніж у великих містах або на загальнонаціональному рівні. Це очевидно – в одному Києві тільки офіційний бюджет складає 20 мільярдів гривень, а є ще комунальні підприємства, земля, та інші пряники, які гарантують те, що нові партії ніхто до корита не пустить. У 2014 році до ради випадково проліз «Демальянс», але цю помилку виправили вже цього року.

Разом із тим, на периферії ставки значно нижчі, що дає більші можливості для входження у владу. Цю тенденцію вже відзначив Василь Гацько у своїх підсумках виборів. Зрештою, периферія є дуже відносною: якщо у Києві «Демальянс» взяв менше 5%, то у Броварах – уже 9%. Інший характерний випадок – перемога Мішеля Терещенка у Глухові із результатом 65%. Щоправда, для цього знадобилася підтримка п’яти народних депутатів, одного загальнонаціонального видання та «міжнародного співтовариства», яке залишилося невідомим, але це все, зрештою, тільки підтверджує правильне планування та організацію процесу.

Висновок простий: партіям та рухам із всеукраїнськими амбіціями варто зосередитися на взятті більшості у малих містах та населених пунктах, особливо там, де складаються сприятливі обставини (сильний лідер місцевого осередку, високий відсоток молоді серед виборців, взаємознищення «старих» місцевих еліт тощо). Зрештою навіть нещасні 200 000 грн., витрачені впусту на виборчу заставу в Києві, могли би бути використані зі значно вищім результатом у якому-небудь Фастові чи Вишневому.

Більш радикальним варіантом може бути свідома територіальна концентрація прихильників в межах одної самоврядної одиниці. Грубо кажучи, замість того, щоби кожному київському активісту поодинці боротися за створення ОСББ у своєму будинку, населеному «пофігістами», можна побудувати або викупити окремий будинок саме для членів «Спільної Дії». Або заселити окремо взяте село в Київській області, що є кращим за ОСББ, бо дає більші можливості для самоврядування. Як показує приклад громади Бобриці, для впливу на місцеву політику немає потреби навіть брати більшість у населеному пункті – досить сформувати активне ядро поселенців із середнім фінансовим ресурсом, які матимуть, у першу чергу, ідейну та організаційну перевагу.

Advertisements
Опубліковано у Київ, думай глобально, самоорганізація / спільна дія, скажу від себе | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s