Як це робилось у Сан-Франциско

«Радійте, ви, гравці, і ви, повії. Ваш тріумф воістину великий. Ви здобули перемогу над усім, що святе, цнотливе і добродійне … Закон гарантує безпеку, але це брехня! Плачте ви, чесні люди Сан-Франциско. Оплакуйте місто, яке ви побудували!»

Автор цих рядків – Джеймс Кінг Уїльямський, редактор «Сан-Франциско Івнінг Булетін». Кількома місяцями пізніше, 14 травня 1856 року, Кінг був убитий серед білого дня пострілом з револьвера на розі вулиць Монтгомері і Вашингтона. Його вбивця, Джеймс П. Кезі, був одним з членів муніципальної ради Сан-Франциско.

У цей період на каліфорнійській сцені домінували дві політичні партії – демократи і так звані «Know Nothing» – «Нічого не знаю», їх представники належали до злодійського світу. Штаби обох партій, які складалися з професійних гравців, сутенерів і авантюристів, просунули своїх людей у ​​всі адміністративні та судові органи. Корупція була загальною. Злочини скоювалися серед білого дня і залишалися безкарними. Судді, присяжні, поліцейські – кожен мав свою ціну.

17 листопада генерал Річардсон – начальник поліції (маршал) Сполучених Штатів – був убитий на вулиці сутенером і впливовим політиком Чарлзом Кора за те, що зневажливо обійшовся в театрі із постійною коханкою Кора. Чарлз, що вірив у могутність своїх друзів, дав себе заарештувати. Він знав, що ніхто не наважиться його засудити, і нахабно заявив судді, що вважає себе невинним.

Обурена преса оголосила війну злочинному світу Каліфорнії і кримінальним політикам. Очолив боротьбу Джеймс Кінг Уїльямський (що взяв такий псевдонім, щоб відрізнятися від інших Кінгів – це прізвище було дуже широко поширена). Він з дня у день різко виступав проти корумпованих чиновників, розкривав їх зловживання владою. Для чесних людей він став героєм-правдолюбом, для злочинного світу – людиною, з якою потрібно розправитися. Їм не подобалося, що у своєму «Івнінг Булетін» скандальний журналіст «копається у брудній білизні» і «ексгумує трупи». Хоча він уже володів вісімнадцятьма газетами у Сан-Франциско, остання, «Івнінг Булетін», вже через півроку стала виходити найбільшим на Заході тиражем. 14 травня 1856 року у передовиці, якій судилося стати останньою, він сміливо взявся за Джеймса Р. Кейсі, колишнього мешканця в’язниці Сінг-Сінг. У статті Кінг писав, що Р. Кейсі «фальсифікував результати виборів при обранні його до окружної муніципальної ради», хоча його навіть не було у списку кандидатів.

Розлючений Кейсі зажадав від Кінга опублікувати спростування і вибачення. Той відмовився. Менше ніж за годину після цього він вже лежав на вулиці Монтгомері з кулею у грудях. Його агонія тривала шість днів.

І тоді населення Сан-Франциско, як і в 1851 році, збунтувалося. Вбивство Кінга вимагало відплати. За лічені години зібрався комітет пильності, і за два дні до нього записалися ще 3 500 осіб, серед них багато служили у міліції штату. Городяни були налаштовані на лінчування. Друзі Кейсі, які усвідомили що йому загрожувала небезпека, сховали його до в’язниці.

18 травня городяни, очолювані комітетом, почали штурм в’язниці. Перед її воротами була встановлена ​​гармата, і Вільям Коулемен, що став на чолі комітету пильності, дав шерифу Скейнеллу п’ять хвилин на те, щоби той випустив обох ув’язнених – Кейсі і Кора. Коулемен вийняв з кишені годинник і став рахувати хвилини. Точно через п’ять хвилин ворота розчинилися. Кору і Кейсі привели у штаб-квартиру комітету, і 20 травня розпочався їхній процес.

Того дня пополудні помер Джеймс Кінг Уїльямський. Сан-Франциско поринув у жалобу. Закрилися усі магазини, усі робітники припинили роботу, вулиці одяглися в чорний креп, задзвонили дзвони усіх церков. Похорон сміливого журналіста відбувся 22 травня і пройшов незвичайно урочисто. Кажуть, що за катафалком йшло тридцять тисяч чоловік. А коли публіка у сльозах виходила з церкви, прямуючи на цвинтар, усі побачили на шибениці тіла Кейсі і Кора. Для страти вбивць комітет обрав годину похорону.

Члени комітету засідали півроку і відправили до праотців ще двох убивць – англійця Хезерінгтона і нью-йоркського бандита Філендера Брейса; вигнали з Каліфорнії багатьох неблагонадійних людей; провели чистку і організаційні перетворення у місцевих політичних установах і поклали край корупції в середовищі чиновників. Діяльність комітету пильності, зауважує Деніел Леві, «привела до зближення на муніципальних виборах усіх добропорядних громадян незалежно від їх політичних переконань і створила умови для народження народної партії, що не вимагала від кандидатів нічого, окрім високих моральних якостей та компетентності, сприяла створенню у місті потужної управлінської структури».

Джерело: Ліліан Крете. Щоденне життя Каліфорнії у часи «Золотої лихоманки» (1848-1856).

Переклад з російської мови за виданням: Повседневная жизнь Калифорнии во времена «Золотой Лихорадки». Лилиан Крете. «Молодая гвардия», Москва, 2004 г.

Додаткове читання:

Advertisements
Опубліковано у самозахист, самоорганізація / спільна дія, історичне. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s