Війна і мир (оновлено)

Щойно подумав, що мій аналіз (який насправді не мій – просто зібрав думки різних мудрих людей) не втратив актуальності, хіба виріс у масшабах. Достатньо «Янукович» змінити на «Путін», а «Беркут» – на «армія Росії». І це було б розумно.

Але потім я згадав Небесну сотню і героїв Майдану.

Події 18-21-го січня показали, що зараз у країні не місце для тверезих розрахунків. Зараз на сцені – Бог і Дух. Зараз на наших очах твориться історія. Будьмо ж гідні її вибору.

01.03.2014 р.

* * *

Чому необхідно припинити вогонь і встановити тривале перемир’я.

1. Кожен, хто співчуває силовому вирішенню сценарію вирішення проблеми, повинен розуміти: на даний момент силова перемога над «Беркутом» та СБУ неможлива.

«Беркут» має перевагу у захисті, озброєнні, техніці, військовій підготовці, постачанні, розвідці. Успішно протистояти і перемагати беркут може тільки сила із таким же захистом, озброєнням, технікою, військовою підготовкою, постачанням та розвідкою. Такої сили немає, і вона нізвідки не з’явиться. Ще гірше, якщо на тому боці – СБУ зі своїми підрозділами типу «Альфи», які, судячи з деяких кадрів, уже працюють у місті.

Тому, на жаль, кожен, хто входить у протистояння із силовиками, не є бійцем, а є людиною, яка приносить себе у жертву. Як би того не хотілося повсталим, але зараз у Києві йде не війна, а каральна акція режиму проти цивільного населення. Те, що відбувається з боку повсталих з точки зору прорахунків у тактиці бою (не кажучи вже про стратегію), неможливо навіть обговорювати, бо цієї тактики немає (за винятком кількох десятків афганців та колишніх військових). На жаль, зараз ми бачимо результати відсутності військової підготовки молоді в країні, і платимо за це неймовірну ціну. Бо кожне загублене молоде життя – це втрата майбутнього України. Ми втрачаємо майбутніх командирів, лідерів, батьків, які могли би виховати достойних дітей. Згадайте, який в країні дисбаланс жінок та чоловіків, і уявіть, що станеться з нами, якщо загине ще кілька тисяч наших прекрасних мужчин. А кримінальники-тітушки та беркут залишаться. А ми же хочемо світле майбутнє і для наших жінок, чи не так?

Тому навіть тим, хто хоче війни, необхідно розуміти: війна з Януковичем неможлива без створення власної армії. А для цього потрібен час, багато часу. Навіть за умови надзвичайних зусиль – не менше року – і це тільки для підготовки і вишколу піхотних частин. Альтернатива миру – це війна із переважаючим суперником, перемогти якого вдасться тільки за рахунок чисельної переваги, завалюючи кожний квадратний метр бруківки білим тілом мужчин-українців. На жаль, зараз українці повторюють досвід чорносвитників 1943 року, яких женуть в атаку, сподіваючись на те, що у противника не вистачить набоїв, щоби вбити всіх. За таких способів ведення війни втрати вбитими можуть сягнути сотень і тисяч людей, і ті 30 тіл, половина з яких досі не впізнані, будуть задаватися нам цяткою в морі крові.

Тому мир має бути, негайний й тривалий. І так, він може бути куплений за дорогу ціну – аж до залишення Януковича при владі і заручників за гратами (за умови їх належного утримання та лікування), або розподілу країни на сфери впливу влади повстанців та Януковича. Аж до того, що Київ, як не боляче мені це казати, залишиться янучарським. Ми повинні вибирати – чи досягнення програми-максимум і ліквідація режиму масовим жертвоприношенням чоловіків, чи збереження тих самих життів, потрібних нам для побудови нової країни.

На додаток – питання, яке не хочеться задавати, але яке від того нікуди не зникне: чому сторінку Правого сектору на «Вконтакті», який повністю контролюється Росією, досі не закрито?

2. На жаль, окрім критичної ситуації на Майдані та в інших гарячих точках, найбільшою проблемою повстання залишається відсутність плану побудови нової країни.

Дозвольте задати просте запитання: що буде, якщо Янукович втече? Що буде, якщо народ переможе вже завтра? Що станеться на наступний день? Хто розрахує бюджет країни? Хто очолить нову прокуратуру і міліцію? Хто зможе організувати відсіч диверсіям та агресіям сусідніх країн? Хто візьме на себе відповідальність за країну? Відповідь ми вже бачимо на прикладі Києва, Львова і Франківська: повалити владу ми можем, а здійснити її – ані разу. Не вистачає кадрів та організації. Сила є – розуму немає. І ось уже палають кримінальні справи в прокуратурі, де разом із десятками справ на активістів і невинно затриманих горять тисячі справ на справжніх злочинців. І ось формуються Народні ради з людей, які протягом останніх чотирьох років спільно з Януковичем розпилювали обласні бюджети. І ось знову на чолі ті, хто найкраще кричить, а не ті, хто найкраще працює. То чи хочемо ми бачити таку країну?

Я вже не кажу про те, що залишається цілком реальна проблема людей Сходу, які хочуть жити у іншій країні і мають відмінну думку від тих, хто повстав.

Нову країну на засадах справедливості, демократичності, солідарності ми зможемо побудувати тільки тоді, коли в нас будуть структури, об’єднання громадян за професійною ознакою, з чіткою метою, підготовкою і планом дій – конкретними реформами в медицині, силовому блоці, освіті, економічних відносинах. На посади мають приходити люди з командою, які перед тим пройшли вишкіл і підготовку в належних умовах. На це все теж треба час і надзусилля кожного з нас. І тому нам знову потрібен мир. Польща готувала нову країну через структури «Солідарності» десять років. Ми, можливо, зможемо зробити за рік. Але нам потрібен цей рік. І з цієї точки зору надзвичайно примітним є співпадіння того, що бої в урядовому кварталі і штурм Майдана сталися саме в ті дні, коли в Києві нарешті почали створюватися загони громадської варти, Демократичний Альянс запропонував свій план реформи міліції, а Громадський оперативний штаб та група «Інтелектуальний Майдан» призначили першу зустріч візійного проекту «Нова Країна». І тому ми повинні розуміти, що кожен день мирної праці наближає нас до майбутнього, а кожен день війни – віддаляє від нього.

3. Звичайно, перемир’я має бути справжнє, гарантоване і забезпечене, а не стати черговим підступом Януковича. І як досягти і гарантувати такий мир – це теж завдання не для слабих умів, але, я думаю, цілком можливе. І тут, можливо, єдиний випадок, коли нам можуть знадобитися зовнішні сили. Усе інше ми мусимо зробити самі.

П.С. На десерт – рекомендую свіжий пост від Тетяни Монтян на тему подій останніх 2-х днів. Бажано дочитати до кінця.

Advertisements
Опубліковано у думай глобально, скажу від себе. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s