До свята 9 травня

Я глибоко переконаний, що 9 травня в Україні має бути днем пам’яті, а не днем перемоги.

Серед трьох сотень дописів на цьому блозі найпопулярнішим усі три роки залишається моя невелика підбірка джерел про пошук загиблих і пропалих безвісті солдатів Другої світової війни. Не думаю, що ми можемо щось святкувати, доки не похований останній солдат тої війни і не з’ясована доля кожного, поіменно. А яка вона була насправді –  не для генералів і маршалів, а для нормальних, простих людей – я тут вже трохи писав, і всім рекомендую:

1939-1945: війна народна

Андрій Чабан: історія людини у війні

Війна очима справжніх переможців

Олександр Шумілін. “Ванька ротний”

Війна: пам’ятати

Сподіваюся, що ця пісня – одна з моїх найулюбленіших – була би до душі солдатам усіх армій, що воювали на нашій землі в тій війні.

Advertisements
Опубліковано у думай глобально, культурне, історичне | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 Responses to До свята 9 травня

  1. mamache коментує:

    Тарасе, з усім згодна БЕЗПЕРЕЧНО!!! але: моя мама святкує, і нема на те ради. і не тому, що вона совіцька дуже, а тому що 1940 р.нар., а дід помер від туберкульозу 1943 під час відновлення криворізьких шахт. і двоє сиріт росли – діти війни. у них своя якась правда. не смію ій перечити, хоч сама думаю зовсім інакше, і що більше читаю, то глибше думаю, і потроху намагаюся перетягувати на своє –

    а ось приїжджаю нині, а мама з онуком ходили на польову кашу, співали салдацьких пісень там, слухали концерт, дивилися салют…
    ОТЖЕ. ветерани ветеранами – вони просто вже дуже старі. а наступне покоління – діти війни, і у них, повторюю, свої резони.

    • Taras Tronka коментує:

      Ох, пані Олено, яку ви тему зачепили. Що там казати про дітей війни – для мене військові пісні залишаються найдушевнішими, найінтимнішими, найкращими піснями усього радянського часу. А деякі фільми про війну – найкращими зразками радянського кіно. І саме на їхньому фоні усі ці паради-мітинги-і-клоунади не можуть не дратувати. Ви такий вихор думок підняли, що я, мабуть, краще спробую відповісти окремим постом.

      • mamache коментує:

        чекатиму. багато думаю про це. бачу своє покоління, бачу своїх дітей і бачу своїх батьків. намагаюся зрозуміти усіх. справді є про що подумати.

  2. mamache коментує:

    а ще, знаєте, пане Тарасе, пригадую бабусю свого чоловіка, тут теж якіся таємниці військової сім’ї, що з якогось дива опинилася в Закарпатті 1951 року (відчуваєте?). Так от: перед смертю вона сказала: “жизнь прошла зря”. Усе розумію з точки зору державної ідеї. АЛЕ!!! з точки зору індивідуальної людської трагедії?
    пробачте, коли дуже емоційно. пишіть, і будемо говорити далі.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s