Дню солідарності трудящих присвячується: як живуть будівельники «Олімпійського»

– Значить так. Ви – робітники. Заливаєте опалубку бетоном. Найнялися на будівництво, в нашу бригаду, і вселяєтеся в барак. Всі запам’ятали? – Інструктують нас наші провідники.

Вони – справжні робітники-бетонщики – погодилися показати нам, в яких умовах живуть і працюють будівельники головного об’єкта майбутнього чемпіонату Європи з футболу.

Ми стоїмо серед старих гаражів, на березі смердючого колектора, всього за двісті метрів від станції метро «Либідська» – практично в центрі міста, якщо судити за київськими мірками. Тут, за парканом, розташований двоповерховий сарай, в якому живуть будівельники. Вхід на ділянку стережуть співробітники охоронної фірми. Ми повинні по можливості не вступати з ними в розмову, і відразу пройти в барак, під прикриттям нашого «бригадира».

За словами робітників, це нелегальне гуртожиток для «заробітчан» побудували «перед Євро», всього кілька років тому. Але підлога в бараці така чорна, як у столітніх будинках. Бруд лежить тут всюди – жодних слідів прибирання та дотримання найпримітивніших санітарних норм. Вузький коридор веде до маленьких кімнат, де стоять грубо збиті двоповерхові лежанки. У кожній невеликій кімнаті шістнадцять таких ліжко-місць – але, за словами робітників, іноді лежаків не вистачало, і люди спали на підлозі, постеливши свій одяг чи ковдри. Зараз день, і більшість мешканців кімнати на роботі – на будівництвах об’єктів стадіону «Олімпійський» та нового авіатерміналу в Борисполі.

Бараки будівельників "Олімпійського", ЄВРО 2012

Бараки будівельників "Олімпійського", ЄВРО 2012

Кімната, куди нас привели, вражає антисанітарією і злиднями. Дерев’яні лежаки, на яких лежать брудні матраци, поламані то тут, то там. На підлозі валяється сміття і стоїть консервна банка з недопалками. На тумбочках між ліжками – брудні тарілки, пакетики бульйону і шматки сухарів. Повітря в приміщенні сперте, хоча відкрито вікно, за яким теж валяється сміття, в якому шастають щури. А за парканом з колючим дротом можна бачити золоті куполи, що стоять рядком на землі – по сусідству будують найбільший в Україні собор і жваво торгують церковним інвентарем.

– Подивіться, що їдять наші люди – розповідає нам «бригадир» Василь Пастушенко, відкриваючи для нас тумбочки. – Тут же жебраки живуть. – Роботодавці обіцяють робочим гроші, а потім елементарно «кидають». Винні кожному з нас по три з половиною тисячі, а самі по сотні гривень на руки видали. Це перед святами! Людям навіть додому нема за що доїхати. І ще віднімають по двадцять гривень на добу – за ось це «житло».

Бараки будівельників "Олімпійського", ЄВРО 2012

Бараки будівельників "Олімпійського", ЄВРО 2012

Замість туалету в бараці параша – кілька закритих відер в окремій кімнаті. Тут не можна готувати – робочі використовують тільки кип’ятильник, і їм заборонено використовувати обігрівальні прилади. Кілька років тому в подібному сараї під Києвом вчаділи відразу семеро заробітчан.

– Так і живемо. Заздримо Юлі Тимошенко – у неї у в’язниці рай, порівняно з нашою халабуду. Тут ніколи не топлять, нічого не утеплено. Взимку до ранку на стінах іній лежав, всі люди йшли на роботу хворими – хтось навіть з високою температурою. Ніхто на це не дивиться, – розповідають робітники, поки ми фотографуємо в кімнаті.

На це було небагато часу – через кілька хвилин до кімнати вбіг комендант з підбитим оком, явно п’яний зранку (хоча охорона забороняє робочим пити на території барака). Він прийняв нас за звільнених робітників, і закричав, показуючи на якісь чужі баули.

– Ви тут, бля, вже не живете! Забирайте, свої сумки, і валіть. Десять хвилин даю.

– У нас вирахували із зарплати за проживання. А зарплату ще не видали. Не маєте права людей виганяти, – спробував заперечити йому бригадир. Але всі пішли до виходу. Конфлікти з охороною ніколи не закінчувалися для робітників нічим хорошим.

Василь Пастушенко, уродженець міста Умань, очолює групу з п’ятнадцяти заробітчан, які найнялися на будівництво «Олімпійського», і були обмануті своїми роботодавцями.

– Обіцяли нам золоті гори. Сказали, мало не сам Азаров буде нам зарплату платити. Об’єкт – паркінг біля стадіону – треба до першого травня закінчити, а вони вже спізнюються за термінами, і найняли купу людей. Причому, займається цим не сама фірма, а субпідрядники, або навіть суб-суб-субпідрядники – сміється Василь. – Вони наймають людей, а фірма начебто й ні до чого. Підеш до них за зарплатою, а вони знати нас не знають – хоча все тут нашими руками побудовано.

– Тут все заплутано. Кажуть, підряди на «Євро» роздавали за величезні «відкати» – до двадцяти п’яти відсотків від суми контракту. Ну а щоб усе це «відбити», економлять на нас, робітниках. Наймають без контрактів, без договорів, «кидають» на кожному кроці, селять в скотинячих умовах. При тому, що «пиляються» тут мільйони. Я як побачив нашу бухгалтерку на тачці-«паджерці», відразу зрозумів – грошей не буде.

Разом з робітниками ми їдемо на будівництво – і проходимо туди з тією ж легендою про «робітників-бетонярів». На пагорбі над чашею стадіону «Олімпійський», де пройде фінал Євро-2012, прямо біля обриву трудяться кілька сотень людей, яких нервово підганяють виконроби. Видовище, яке змушує згадати про будівництво Великих Пірамід.

– Дивіться, он посередник якраз робочих нових привів. А он там рятувальники стоять, – показує рукою Василь. – Як би нещасного випадку з кимось не трапилося. Поки ми тут працювали, на цьому об’єкті кілька робочих загинули.

Я відразу ж згадав, як лідер «заробітчанської» профспілки розповідав нам в інтерв’ю про травматизм на «Олімпійському». За його словами, роботодавці навіть на знають, хто у них тут працює – і це з’ясовувалося тільки після трагедій.

– А техніка безпеки? Хтось за цим стежить?

– Техніка безпеки … – Василь іронічно посміхається. – Прийшов якось в мою бригаду виконроб – типу, людей інструктувати. Пробубонів щось тим, хто опинився на місці – і йти зібрався. Я йому кажу: «почекайте, поки всі наші люди зберуться». А він мені: «от’їбись. Сам їм все розповіси».

– Коли працюєш на висоті, ніхто техніки безпеки не дотримується. Працюємо без ременів, і ніхто цього не вимагає. Якщо хтось травмується – так він формально тут і не працював. На об’єкті кіоск стояв – продавали там всяку їжу за завищеними цінами, і навіть пиво – це на будівельному об’єкті, де алкоголь завжди до травм веде. А видали нам тільки рукавиці і паршиві чоботи – і то всім не вистачило. Про якість роботи в таких умовах і говорити не варто.

фейковий будівельникМи йдемо по будівництву, і робітники показують нам залізні контейнери, завалені купами сміття.

– Дивіться, в кожному такому ящику люди живуть. Прямо тут, на будівництві. Ми й самі не раз тут ночували. Один наш хлопець якось сильно захворів, не міг ні виселитися, ні за себе заплатити. І у нас грошей не було, щоб допомогти – зарплату ж не дають. Так прийшли його на вулицю викидати – каже Василь.

– Я просив – почекайте добу, я прийду зі зміни, принесу вам за нього грошей. Але вони – ні в яку…

<…>

Андрій Манчук

Фото Іллі Деревянка

Джерело: «Бараки «Олимпийского», http://www.liva.com.ua

Advertisements
Опубліковано у Київ, культурне, хроніки руїни | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s