Про користь вивчення історії капіталізму

Фернан Бродель пише про Середні віки, але раз по разу зустрічаєш описи та висновки, які цілком пасують до подій сучасності. Здавалося би людство пережило промислову, друкарську, інформаційну та ще з півсотні більших та менших революцій, але як мало змінилося в основі економічних стосунків!

Спочатку трохи вбік – цитата про війни, що ведуться провідними державами:

«Важливим правилом такої війни на горішньому поверсі було перенесення боїв на землі сусіди, найслабкішого або найменш сильного. Якщо внаслідок удару у відповідь війна поверталася у святая святих – прощавай, переваго! […] Бо якщо ви сильні, то війна падає на плечі ближнього».

Про що це? Про протистояння США та СРСР за часів «Холодної війни»? Про операції НАТО у Югославії, Афганістані, Лівії? Про економічне суперництво США, Євросоюзу, Туреччини, Китаю та Росії, де тягар військових дій – байдуже, збройних чи економічних – падає на найслабші ланки – Україну, південну периферію ЄС, Південний Кавказ та Середню Азію? – ні, автор говорить про долю середньовічних Англії, Венеції, та Голландії. Воістину, немає нічого нового під сонцем.

Наступні цитати стосуються Венеції – економічного гіганта середньовічної Європи та Середземномор’я (до появи там Османів). Сучасні паралелі кожен може підшукати сам.

Про національну валюту та самостійну валютну політику:

«[Початок] Карбування золотої монети у Флоренції 1250 р., ще раніше – в Генуї, 1284 р. – у Венеції означатиме економічне вивільнення від влади мусульманських динарів; то було свідчення сили».

Про особливості війни між капіталістами:

«Розкіш малої чи великої війни тепер ставала надто дорогою. Мирне співіснування робилося конче потрібним. Тим більше, що інтереси Генуї та Венеції, держав торгових і колоніальних, … не дозволяли їм воювати до повного знищення одна одною: капіталістичне змагання завше припускає певну міру згоди навіть між запеклими суперниками».

Про значення концентрації капіталу:

«Французький бюджет усього в один мільйон [при бюджеті Венеції у 1 615 000 дукатів] підкреслює дивовижну перевагу міст-держав над «територіальними» економіками й спонукає замислитися над тим, що могло означати з вигодою для одного міста, цебто жменьки людей, раннє зосередження капіталу».

Про забезпечення здорової конкуренції:

«Так само частими були пули, відкриті для всіх купців задля закупівлі бавовни в Сирії або навіть перцю в Єгипетській Олександрії. Зате Синьйорія розпускала будь-яке об’єднання, яке їй здавалося спрямованим на монополію вузької групи».

Про ризики економічного лідерства:

«Лідерство в масштабах світу-економіки – це таке випробування могутності, яке ризикує колись зробити переможця сліпцем перед історією, яка рухається, творить себе».

Про державне регулювання і стандартизацію:

«Венеціанська держава – уважлива, надто уважлива – накидала жорсткі норми якості, що фіксували розміри шматків, вибір сировини, число ниток основи й піткання, матеріали, що застосовувалися для фарбування, – норми, які в остаточному підсумку заважали пристосуванню виробництва до випадковостей та варіацій попиту, хоч вони й утверджували, особливо на ринках Леванту, репутацію цього виробництва».

(Усі цитати – Розділ 2. Старовинні економіки з панівним економічним центром у Європі: до й після Венеції. Сторінки 73-117).

Фернан Бродель. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV – XVIII ст. Том 3: Час світу / Пер. з фр. Григорій Філіпчук. – К. Основи, 1998 – 631 с.

Advertisements
Опубліковано у бізнес / економіка, думай глобально, книжки та читання, цитатник, історичне | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

5 Responses to Про користь вивчення історії капіталізму

  1. mamache коментує:

    ого
    Бродель класна штука. Щоправда, я інше там відмічала, мене цікавила насамперед величезна кількість фактів. Ви концептуальніше дивитесь:)

    ну і взагалі. Цих французів усіх треба читати, починаючи з Люсьєна Февра і Марка Блока. багато чого стає яснішим у нашій колективній ментальності.

    • Taras Tronka коментує:

      А то :) У нього ще класно описано походження криз – достоту так, як і зараз: надмірна емісія нічим не забезпечених грошей (кредитів) – перше банкрутство, як сигнальна ракета – і весь світ летить догори ногами :). 17 століття, Амстердам.

      • mamache коментує:

        абсолютно згодна. там є сильнючий момент, як у моменти кризи хліб лишався таким самим за ціною, але значно гіршим за якістю.

        хіба зара не так?

    • Taras Tronka коментує:

      І ще – хоча він намагається писати про весь світ, цілком помітний франкоцентризм (що, звичайно, не є дивним). Кожного разу, коли описується якесь мікрогосподарство десь у Бретані, думаю: “а як того часу було у нас?”. Навряд чи сильно різнилось, але ж тут, у нас, постійно рухливий кордон між кочовиками і землеробами, колонізація і реколонізація степу, мішанка народів і все таке інше…

      • mamache коментує:

        ой, нічого не поробиш. людина пише про те, що їй ближче. я читала недавно “Оргазм і Захід” Р. Мюшамбле, так теже дивувалася: Франція та Італія. Здавалося б, культуру становлення чуттєвости і тілесности вигідно було б, скажімо, на іспанськім матеріалі вивчати. а вийшло отакот.

        раджу, до речі. вона ще є в Є, будете – погортайте принаймні.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s