Пізнати Кривбас: Крєпєля

Це не зовсім про Донбас – ідеться про Кривий Ріг, але навряд чи одне радянське важкоіндустріальне місто сильно відрізнялося від іншого…

Reblogged from Mama Che:

хм… як це я досі не повісила Серед моїх меблів є унікальна штука. Стіл і до нього шість табуреток – усе неймовірної ваги, бо все з найкращого й найміцнішого шахтового лісу. Такі собі топтигінські меблі. Це мій брат зробив для мене в останні, уже передпенсійні роки своєї праці у забої. З крєпі, тобто з лісу, яким укріплюють забій. Ясно, де взяв, – потягнув із шахти. Да Лєнка, да після смєни не можна в автобуза зайти, усі дерево тягнуть, між рядами лежить і над головою висить, – кричав совісний мій Саня, бо таки трохи сумління його гризло. І сил не ставало його осуджувати, нехай соромно буде тим, хто за щоденне влазіння до шахти на грижу і силікоз, на каліцтво і смерть давав аж по 1200 гривень, тоді біля 250 доларів…

Шахтове дерево, ясна річ, було міцне й сухе. Столи з нього виходили пречудові. Щоправда, вузькі – матеріал диктував форму, і хлопці мої піджартовували – мовляв, типовий стіл для горілки й закусі, посередині пляшка, по боках тарілки, і хвате. А ще у цих столів була окраса – фігурні ніжки. Фігуристі донеможу. Таку красу ваяв шахтар-майстер у гаражах, його й клікуха була Дерев’яний. Потяг до прекрасного у людини непереборний – і Дерев’яний у гаражах без утоми між випивкою й похміллям робив із шахтових дощок столи і до них на токарному верстатові виточував мальовничі фігурні ніжки а-ля Людовік якийся там.

Стіл стоїть у мене на веранді. Я нізащо не розстануся з ним, не через нестримний потяг до прекрасного, бо я люблю хай-тек, а не шахтове рококо. А через щиру любов до свого братика. Так от. Шахтовий ліс. З нього роблять крєпь. Ну, тобто кріплення, аби під землею ГРОЗ (це гірник, горнорабочій очистного забою, о!), міг якщо не вільно стояти, це вже занадто, то принаймні не плазувати і не почуватися хробаком чи сендвічем.

Кріпильник, Кривий Ріг

Кріпильник, Кривий Ріг
Фото igormoroz1964

Крєпь встановлюють забійники, а за ними йдуть кріпильники. Крєпєля по-шахтовому. Крєпєля підносять і переукріплюють ліс, якщо треба, це такі ніби підсобники. Зарплатня у них нижча, відповідно й робота легша трохи, і не так видно кількість зробленого – хто’на, скільки ти возюкався з тею крєп’ю і скільки туди пішло лісу. Про крєпєлєй ходить шахтовий анекдот. Сашко розповідав мені його, весело гигочучи, а я так шось не допетрала, мабуть. Корочє, сидять троє забійників і говорять між собою: чуїш, а якби ти мільйон доларів виграв, шо б робив з ними? – Ооо, мільйон… та кинув би нах той забій і у крєпєля б подався. .. Страх як смішно, думалося мені, а Сашко пояснював – ну, тіпа уже ж трохи легша робота у крєпєля, гагага, та й то, поробив, потягнув цигарочку, поробив, посидів – так казав Саня сміючись. Кинути б нах шахту – нє, про це не йшлося, це вже було би глупо, а не смішно, тут ось-ось жадана пенсія вже, бо рік іде за два – і ти вже на волі… та й то, куди дітися в невеличкому містечку, де усієї промисловості – шахта, кар’єр, збагачувальний комбінат і фабричка, на якій виробляють поролонові мочалки…

Колись одній мудрій голові у Міносвіти спало на думку 1 вересня у школах проводити не тільки урок Миру чи там Мужності, а ще й урок профорієнтації. З цією метою треба було запросити на урок когось із представників суворої й екзотичної професії – ясен пень, у Кривбасі майже напевне гірника. У вчительки жив такий гірник у сусідній квартирі. Крєпєль. Вона його іноді бачила тверезим. От у благословенну хвилину тверезості вона його й запросила. Крепєль і не думав, що його хтось кудись колись запросить. Він, сказати чесно, взагалі нічого ніколи не думав, но то вже таке. Крєпєль загадав тещі випрасувати штани і сорочку, надів зверху турецького пуловера, тухлі начистив, поголився навіть. І прийшов у школу. П’ятикласники були всі в очікуванні представника гордої «гвардії труда». Щоправда, це так думала вчителька, бо вдома у більшої частини п’ятикласників такі чи майже такі самі гвардійці чухали пуза перед телевізорами.

І крєпєль представ. Він відкрив рота і прорік: – Ліс бува два метра, метр піісят і метр двацять. На цьому лекцію про суворі шахтарські будні було в основному закінчено. Вчителька закликала діточок задавати представникові суворої професії питання. Устала дівчинка-відмінниця й дзвінко проказала: – А чого лісу не хвата? А мій папка каже, шо лісу нікада не хвата. – Хвата, не хвата, – відрубав крєпєль, вмить побурівши, – крєпєлєй це нє їбе. Це нехай їбе начальника участка.

…Наступного разу на урок профорієнтації вчителька запросила маркшейдера. Вчителька, втім, і не дуже була божою квіточкою, на батьківських зборах повчала: посилаєте один одного на три букви – робіть так, шоб діти не чули… А маркшейдер – теж ніби гірник, але то вже еліта. Те саме, що геодезист, тільки під землею. Мій інший брат маркшейдер, і тьотя була маркшейдер. Про це окремо.

Advertisements
Опубліковано у культурне. Додати до закладок постійне посилання.

3 Responses to Пізнати Кривбас: Крєпєля

  1. mamache коментує:

    насправді розрізняється. внутрішні розбіжності (може, сторонньому оку і не видні) усе ж таки є.
    Між іншим, за способом приготування їжі (кажу як жінка) – та власне, це є втілені ментальні структури. Судіть самі: у лихі 90-і саме з того краю прийшла карколомна страва – вермішель, перемішана з картопляним пюре. не один і не двоє розповідали мені про це (Лисичанськ, Сєверодонецьк етс.). а я вам кажу, що у дніпропетровських краях пиріжки смажили з картоплею. СМАКОТА!
    нібито інгредієнти ті ж самі. а екзекюшен інший.

    отако. екзекюшен наше фсьо. ось: http://wp.me/p1956t-4t

    • Taras Tronka коментує:

      Знаю, знаю :) І з чаєм, і з супчиком, і з собою, і просто на під’їдок :) І вже цілком у київських декораціях :)

      • mamache коментує:

        це точно. дехто вмів і лихі часи весело пережити. я досі братикові своєму пиріжки смажу на “тормозок”, хоч він давно вже в Чехії. але приїжджає – і по пірожках. з картоплею і з горохом.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s