Пане Кендюхов, будете українським Ергардом?

Саме зараз, коли країна наближається до часу великих змін, варто замислитися: а хто ці зміни буде втілювати у життя? І, власне, якими мають бути ці зміни?

Економіст Олександр Кендюхов, «кабінетний вчений», як він сам себе іронічно називає, озвучує ідеї кардинального оновлення економічної політики, починаючи – не багато й не мало – з оновлення щоденного світогляду кожного українця.

Одна з останніх статей пана Кендюхова викликала в мене асоціації з іншим «кабінетним економістом» – Людвігом Ергардом, батьком і втілювачем німецького «економічного дива» 1950-х років. Звучить захоплююче і однозначно відрізняється від того що ми щодня чуємо від представників уряду (та й «опозиції»).

Та чи готовий автор взяти на себе відповідальність перед країною за реалізацію своїх ідей? Чи готові прості українці довірити таким нерозкрученим телебаченням людям долю своїх гаманців і щоденної праці?

Слово Олександрові Кендюхову:

«Економіка, акцентую ще раз, — це спосіб задоволення суспільством своїх матеріальних потреб. Оскільки наше українське суспільство, за переважною більшістю віруючих, — християнське, відповідно, воно мало б для задоволення своїх матеріальних потреб сформувати і християнську економічну модель. Тобто побудувати економіку, яка функціонує на християнських засадах добра, любові до ближнього свого, чесності та справедливості. Відповідно, у такій економіці мають бути справедливий розподіл доданої вартості між роботодавцем та працівником, чесна конкуренція, турботливе ставлення виробника до споживача — і навпаки: відсутність видів бізнесу, заснованих на культивації гріха й пороку (наркоторгівля, проституція та виробництво ковбаси з протухлих кісток зі щурячими хвостиками).

Однак замість християнської моделі ми маємо принципово протилежну економіку, котра функціонує на засадах жадібності, заздрості, підлості, несправедливості, нечесності, тобто на антихристиянських, сатанинських принципах зла. Основний фактичний антихристиянський принцип бізнесу: якщо не їси ти — отже, їдять тебе!

< … >

«Два роки тому, на світанку нової влади, президент озвучив масштабну для сучасної України мету, про яку тепер не прийнято згадувати, — за десять років увійти до двадцятки найбільш економічно розвинених країн світу. Мало хто тоді вірив у досяжність цієї мети, а сьогодні і тих майже не лишилося. Хоча мета загалом цілком досяжна.

< … >

Як це зробити? Пряме державне інвестування у створення точок зростання нової національної виробничої бази і форсоване формування умов для підприємницького буму з допомогою тотальної дебюрократизації та дерегламентації підприємницької діяльності, реального захисту вільної конкуренції, радикального спрощення податкової системи та запуску пенсійної реформи, що знімає податкове навантаження у вигляді непомірних нарахувань на заробітну плату в пенсійний та інші соціальні фонди.

< … >

У світовій історії за останню тисячу років немає жодного прикладу, щоб хоч якась країна досягла свого економічного благополуччя на спорті і шоу-бізнесі. Зате є безліч прикладів, коли саме завдяки інтелектуальному прориву став можливим прорив економічний.

< … >

Окрема хвала нашим економістам-практикам, які завжди з недовірою, і навіть певною часткою презирства, ставилися до кабінетної економічної науки і знають економіку не як я, теоретик, а як її взагалі краще не знати. Одна з трагічних помилок таких економістів — віра в те, що чим більше кредитних програм, тим краще для економіки. І особлива віра — в іпотечне кредитування як безумовне благо.

< … >

Післявоєнна Франція, поки не створила нову виробничу базу, штучно стримувала споживче й іпотечне кредитування для того, щоб національні й позикові грошові ресурси були спрямовані на створення цієї самої нової виробничої бази. Тобто спочатку зароб­ляємо гроші, потім на них гуляє­мо. Ми ж вважаємо за краще спочатку на чужі гроші гульнути, а потім сподіваємося на галай-балай. Тому всі двадцять років незалежності з торбою по світу й ходимо.

< … >

Дракон — це самонищівний світогляд кожного з нас, кожного українця. Але й лицар, новий світогляд, нова система цінностей, спить у кожному нащадку великих предків.

Тільки тоді, коли українець сам у собі вб’є дракона й подивиться на навколишню дійсність не через маленький світ хуторянина, чия хата скраю, а через лінзу всієї історії людства, його життя зміниться. Щоб жити інакше, треба навчитися мислити інакше».

Країна завжди нереалізованих надій: про економіку, реформи і взагалі

Олександр Кендюхов, «Дзеркало тижня. Україна» №2, 20 січня 2012

До теми:

Advertisements
Опубліковано у бізнес / економіка, думай глобально, цитатник. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s