Пізнати Донбас

Країна вже два роки живе при «донецькій» владі. Гасло 2004 року – «Усе буде Донбас!» – стало реальністю для чиновників і бізнесменів, журналістів і пенсіонерів. І все ж, разом з тим, значна частина країни, знехотя підставляючи спину новоприбулим погоничам, як і тоді, у 2004-му, тримає внутрішній кордон: «донецькі – чужі», «Донбас треба віддати Росії», «спасибі жителям Донбасу». Українці-інтроверти знову тікають від реальності – хто у внутрішню еміграцію, а хто – просто виїздить з країни.

І чомусь мало хто замислюється над причинами того, що відбулося на Донбасі у 1990-х, коли теперішня верхівка захопила владу у окремо взятому регіоні нашої великої України, того, чому «донецький стиль» боротьби за владу виявився настільки ефективним у 2010-му у масштабах всієї країни, і взагалі, чому українські дончани є такими, якими вони є. Чим вони живуть, чим дихають, чому навчають своїх дітей? У що вірять, на що сподіваються?

Навіть якщо прийняти думку, що «донецькі» – чужі усім іншим українцям, вважай – вороги, або, як ще кажуть, «окупанти» – то перше, що необхідно зробити для перемоги, як вчить нас стратегічна наука – це вивчити супротивника, його переваги й недоліки, його сили і слабкості, психологію і мотивацію.

Якщо ж ми ставимося до «донецьких» як до співгромадян, які поруч із нами, «недонецькими», несуть відповідальність за створення заможної та успішної України – то тим більше варто розібратися – чому найкраще, що змогли за двадцять років дати країні наші брати і сестри з Донеччини й Луганщини – це «Партія Регіонів» на чолі з її неперевершеним лідером? Адже ПР – це успішний проект, який за якихось десять років досяг своєї мети, і зараз заслужено пожинає плоди своїх зусиль. Відповідно, логічно очікувати, що наші брати-«східняки» здатні народити не менш успішний і сильний проект, тільки із більш шляхетними цілями, принаймні, більш зрозумілими й прийнятними для всіх інших мешканців країни.

Зрештою, прості люди в усіх кінцях нашої неньки вже починають розуміти, що ворог, так само, як і друг, пізнається в біді, і той, хто ще вчора вважався тобі супостатом і сидів в окопі з того боку лінії фронту – може насправді бути твоїм найближчим союзником, тільки в мундирі іншого кольору. Цьому є багато загальновідомих прикладів – солдати Антанти і Троїстого союзу вже проходили це у 1917-му, та у нашій історії далеко ходити не треба – під час Майдану 2004-го прості люди у різнокольорових строях знаходили спільну мову і спільні цінності.

Найближчим часом на «Тронці» планується серія матеріалів про наш Донбас. Якщо хтось має щось від себе – цікаві ресурси, статті, фото, відео тощо – кидайте в коменти нижче, або надсилайте мені особисто.

До теми:

Advertisements
Опубліковано у думай глобально, культурне, скажу від себе. Додати до закладок постійне посилання.

One Response to Пізнати Донбас

  1. mamache коментує:

    це дуже цікаво
    дуже
    подумаю, чим зможу поділитися

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s