Наша відповідь буржуям: українці вшановують любов протягом цілого тижня!

20 лютого починається традиційний Бабський тиждень, він же Сиропустний, він же Колодій.

Колодій, Ма́сниця, Масляна, За́пусти, Пу́щення, Сиропу́ст, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця, Ніжкові заговини  — свято на честь весняного пробудження природи. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою продовження роду.

Вареники — традиційний почастунок на свято.

Вареники — традиційний почастунок на свято.

Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М’ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

Християнська церква додала Масницю у свій календар, проте свято так і не набуло християнського змісту.

Бабський тиждень

В Україні Масниця має свою яскраво виражену індивідуальність.

Масниця, Донеччина, марка України, 2003 рік

Масниця, Донеччина, марка України, 2003 рік

Зокрема на Поділлі хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами — купували (запивали) Колодку. У подяку за це кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень — повертала Колодку. Такі обряди нерідко завершувалися укладанням шлюбу.

Головним почастунком на Колодія є вареники з си­ром і сметаною. Головним напоєм — наливки і інші трунки. Головним місцем події виступає шинок.

Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.

У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п’ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.

Заміжні жінки увесь цей тиждень справля­ють Колодку. В понеділок зранку вони зби­раються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю — Колодку. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що Колодка «народилася». Ку­пують наливки, сідають за стіл навколо колодки, п’ють і поздоровляють одна одну з «наро­дженням».

Потім ходили по селу і прив’язували Колодку, тобто загорнуте у полотно полінце, до ноги парубкам та дівчатам які не скористалися з весільного сезону і не побралися, а також їхнім батькам, що «досі не пошлюбили» дітей. Особливо ж тим, які відмовили нареченому і сватам. Звісно, що ніхто не бажав ходити з таким собі «ярликом», а тому одразу ж давали жінкам певний відкуп. Ним могли бути кольорові стрічки, намисто або ж наїдки, горілка і солодощі.

Дівчата теж в’яжуть Колодку, але тільки па­рубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Діво­ча Колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за Колодку грішми або подарун­ками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Як і молодиці, дівчата в цей день п’ють трунки і співають:

Не пускає мене мати
На вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
— Іди, доню, не барися:
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче,
Той Великодня не побаче …

У четвер на цьому тижні господині збирають­ся компаніями і спеціально п’ють та гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

У п’ятницю — частунок тещі. Колись в Ук­раїні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні М’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в го­сті на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оже­нився в різдвяні М’ясниці, той возився з тещею в п’ятницю на Масницю. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (на­тяк на сварливість).

Ніжкові заговини

На перший день Загальниці, в останній тиждень М’ясниць, за стародавнім звичаєм готу­вався холодець зі свинячих або баранячих ніжок; тому цей день ще називався Ніжкові заговини.

На Слобожанщині хлопці та дівчата, після вечері на Ніжкові заговини збирали зі столу кістки, виходили на подвір’я, ставали під комо­рою і кидали кістками у ворота. Існує повір’я, що хто в цей вечір не докине від комори до во­ріт свинячою кісткою, той до Великодня не до­живе.

Релігійні особливості

Сиропусний тиждень складається з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «пере­лом» у «широкий четвер» і «прощальна неділя».

На Пущенні, чи Сирному тижні немає посту в середу й п’ятницю, кожен день можна вживати молоко, яйця і рибу, але м’яса вже не їдять. У православних храмах починають здійснювати Великопісні служби.

Сирна Седмиця завершиться Прощеною неділею. Цього дня в церкві здійснюється чин прощення, коли духовенство та парафіяни взаємно просять прощення одне в одного, щоб вступити у Великий піст з чистою душею.

Джерело: матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Києві можна відсвяткувати початок та кінець Колодія 18-19 та 25-26 лютого у «Мамаєвій слободі».

Advertisements
Опубліковано у культурне. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s