Українці пригощають один одного «підвішеною» кавою і тістечками

Першими до руху «Візьми, якщо хочеш. Віддай, якщо можеш» приєдналися Харків і Ужгород.

У деяких кав’ярнях Ужгорода та Харкова ось вже кілька днів можна не лише випити кави самому, але і поділитися напоєм з абсолютно незнайомою людиною. Традиція «підвішеної» кави народилася в Італії. Вперше про неї написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста в романі «Малавіта»: «… відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (гроші або трохи менше), клієнти нерідко вигрібали дріб’язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для випадково забрівшого бідняка … »

Пізніше сценарист Тоніно Гуеро став очевидцем цієї сцени в реальному житті: «Входять двоє людей і кажуть: «П’ять кав, дві ми вип’ємо зараз, а три підвісьте ». Платять за п’ять кав, а випивають свої дві. Я питаю Де Сіку, що це за «підвішена кава»? Він каже: «Зачекай». Потім входять дівчата, п’ють каву і платять нормально. І молодий чоловік замовляє дві кави, одну випиває, платить за дві і йде. Так ми з Де Сікою досиділи, розмовляючи, до полудня, двері були відкриті, я дивився на цю залиту сонцем площу, і раптом бачу якусь темну тінь, що наближається до дверей. Вже біля самих дверей бару бачу, що це бідна людина. Він заглядає у кав’ярню і запитує: «Є підвішена кава?»…»

Ця історія, розказана кимось із блогерів, буквально «підірвала» соціальні мережі, а традицію «підвішеної» кави практично негайно втілили у життя в Росії. 24 листопада 2011 року перші кав’ярні у Москві «підвішують» каву. Рівно 5 днів знадобилося для того, щоб харківський журналіст Зураб Аласанія, прочитавши про це в Інтернеті, розповів історію «підвішеної кави» власникам харківських кав’ярень. І 29 листопада на столах харківських кав’ярень з’явилися таблички з таким текстом:

«Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, чи не залишав хто-небудь що-небудь для вас. Якщо вам дадуть відповідь «так» – значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете – поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно – трохи добра і тепла від незнайомої людини».

Паралельно з цим дизайнер Сергій Мішакін з власної ініціативи створив логотип, якому й судилося позначити заклади, де буде працювати ця соціальна «гра»: дві руки, що створюють в перетині долонь зелений листочок.

Незважаючи на те, що від Харкова до Ужгорода цілих 1300 км, завдяки Інтернету новини розходяться швидко: у той же день, 29 листопада, ініціативна група ужгородського провулка «Гірчичне зерно», відтвореного в старовинному стилі, вирішила «підвішувати» каву в одній із найбільш популярних ужгородських кав’ярень. До ранку були готові таблички на дверях закладу, пірамідки для столиків, а сама ідея вдосконалена. Так, у кав’ярні на стіну повісили магнітну дошку, на якій магнітами різного кольору позначають «вільні» каву, чай, тістечка і сік. Тепер не потрібно питати «чи не залишав хто чого-небудь». Досить поглянути на дошку і попросити: «Зніміть мені з дошки тістечко».

Досвід третьої в Україну кав’ярні, яка приєдналася до проекту, був негайно опублікований в Інтернеті, а ініціатори «дошки з магнітиками» отримали лист від Зураба Аланія з проханням «надіслати побільше фото про те, як це працює у вас».

На спеціальній фан-сторінці в Фейсбуці, кількість «лайків» якої стрімко зростає, публікуються свіжі новини про «підвішені» подарунки. Наприклад, у Харкові почалися переговори з виробниками хліба, щоб отримати можливість «підвішувати» хліб для пенсіонерів, малозабезпечених і просто тих, у кого з собою не виявилося грошей. Пекарі наразі побоюються неконтрольованості процесу і зловживань. Проте досвід кав’ярень досі показує, що зловживань немає. Відвідувачі охоче залишають каву, «підвішують» її, ніж «знімають з дошки». У день запуску проекту «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш» в Ужгороді «підвісили» 4 чаї, 6 кав, 4 тістечка і дві склянки соку. І «зняли» … лише одну каву. І то відвідувач соромився і боявся. Фотографуватися і називати себе відмовився зі скромності, але враженнями поділився: «Незвично якось … Перше відчуття, ніби комусь винен. І тільки потім приходить розуміння, що тебе пригостили. Незнайомець. І ти теж можеш пригостити, коли буде можливість і настрій. Цікавий досвід. І кава смачна. Спасибі».

Власник же закладу в Ужгороді радіє: «Боже мій, як просто … За шість гривень (ціна кави у кафе) відчути себе людиною». Зловживань господар кафе не боїться: «Товар оплачується і пробивається по чеку. Та й дівчатка у нас працюють прекрасні і чесні. А якщо вони захочуть випити «підвішене» – мають право. Вони ж теж «усі». А підвішують же для всіх». Та й бездомних господар кафе не лякається: «Нехай заходять, дамо в паперовому стаканчику на винос, в крайньому випадку. Незаможні завсідники, які «пронюхали» тему? Та будьте ласкаві! Це ж для них і придумано. Нехай хоч кожен день ходять. Є кави – видамо. Ні – вибачайте».

Ініціатори впровадження ідеї «підвішеної» кави в Україні вважають, що ідея повинна поширитися, оскільки повноцінно зможе запрацювати лише в тому випадку, коли стане масовою і звичною. Адже повинно ж статися якесь диво. Особливо напередодні Різдва.

P.S. На момент написання матеріалу стало відомо, що ще одна кав’ярня в Ужгороді повісить у себе на дверях «відкриті долоні».

Джерело: http://life.comments.ua/way/2011/12/01/306216/ukraintsi-ugoshchayut-drug-druga.html

Advertisements
Опубліковано у культурне, паростки майбутнього, пряма дія, самоорганізація / спільна дія. Додати до закладок постійне посилання.

5 Responses to Українці пригощають один одного «підвішеною» кавою і тістечками

  1. fediv_vova (@vovafed) коментує:

    Ідея справді дуже хороша. Поділитись з ближнім чи “дальнім” – тим, чим можеш. Можливо скоро з’являться підвішені книги, квитки в кіно, чи на виставу. Підвішені шкарпетки, майки, сорочки… пальто і шуби(з штучного хутра – пожаліємо й “братів наших менших”). Скейти, самокати, велосипеди … мерседеси … квартири . Одним словом – РАЙ на Землі – і усе … А ВСЕ починалось із чашечки кави )

    • Taras Tronka коментує:

      Насправді, цей рух у великих містах, зокрема, у Києві, вже існує кілька років. Є спільнота у ЖЖ “віддам задарма”, де люди віддають за символічну оплату найрізноманітніші речі. Є буккроссінг – прочитав сам – залиши на столі / в номері / у спеціальній точці книжку для іншого. Зараз модно мінятися одягом з іншими людьми – особливо серед дівчат, які міняють одяг з неймовірною швидкістю. І це не є благодійність – це є акт доброї волі і бережливості до речей, в які була вкладена праця та емоції інших людей. А чому би, власне, і ні?

  2. mamache коментує:

    я теж спочатку затурбувалася тим, що виникнуть зловживання. при кожнім ділі є свої похаптурники.
    але ж тут справа не в цьому. а в тому, що кожен має нагоду зробити добру справу. а уже як цим скористається інша людина – це діло совісті іншої людини.

    Пригадую інше: при нашій церкві батюшка влаштував був пункт збирання речей, годних для подальшого вживання. Я тоді була регентом хору, і от мені жінка приносить платтячко таке в клітинку і каже: “Лєна, візьми собі, тобі буде так у ньому красіво”.
    Тарасе, я не бідна людина. Але це платтячко я бережу досі і іноді навіть вдягаю. І це буде, мабуть, остання річ, яку я викину.

    • Taras Tronka коментує:

      Шановна Мамаче :-), ви вже й самі розумієте, що зловживання тут малоймовірні. Як мінімум, тут працює гранична прозорість: “підвішені” напої одразу вивішуються на дошці чи абиде. Так само (за бажання) можна промоніторити, хто і коли їх “знімає”. Зрештою, кафешний бізнес – на щастя, один з найконкурентніших у нашій країні, і значною мірою тримається на репутації. Господар і сам зацікавлений у тому, щоби все було культурно – інакше немає сенсу починати справу. Також грає роль, що у таких кавярнях “клубного” типу більшість відвідувачів – постійні, що теж забезпечує ненавязливий “громадський контроль” за тим, що відбувається. Але так – головне у цьому те, що люди у масовому порядку навчаються свідомо давати. І, можливо, вперше у своєму житті, відчувають, який же це кайф. І це чудово :-)

  3. mamache коментує:

    так, Ви праві. Зрештою, людині може просто сподобатися бути кращою, ніж вона є.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s