20 місць, за які я вдячна Батьківщині

Ірина Пустиннікова, редактор порталу “Замки та храми України” спеціально для УП.Життя

Замок у Свіржі. Усі фото автора

Моя Україна відрізняється від вашої – і це чудово і нормально. Так, повертаючись з Європи, хочеться плакати від засмічених узбічь і обдертих фасадів, але в кожного з нас (сподіваємося) є ті місця, в яких відчуваєш радість за те, що ти українець.

Моя Україна відрізняється від вашої – і це чудово і нормально. Так, повертаючись з Європи, хочеться плакати від засмічених узбічь і обдертих фасадів, але в кожного з нас (сподіваємося) є ті місця, в яких відчуваєш радість за те, що ти українець.

У когось це – степи чи Тарасова гора в Каневі, у інших – столиця чи насмішлива Одеса, ще хтось просто любить рідне місто чи село – за те, що мала батьківщина, що виріс тут і все навколо рідне.

Я ж вдячна Україні за ось ці місця:

1. За Чернівці

Вони зробили це! Від подання заявки до прийняття в престижний Список світової спадщини ЮНЕСКО резиденції буковинських митрополитів (головний корпус Чернівецького національнонго університету ім. Ю.Федьковича) пройшло лише три роки.

Україна має нарешті п’яту номінацію, а Чернівці готуються до туристичного буму.
Місцевий інформаційний центр вже визнано найкращим в Україні: безкоштовні плани міста на кількох мовах, ввічливий персонал, краєзнавча література…

Щодня за будь-якої погоди о 12-00 на балкончик ратуші піднімається сурмач Василь Васильович – і сповіщає на всі сторони світу, що “там, на тому боці, там живе Марічка”.


Найбільші юрби збираються послухати мелодію Сабадаша у вихідні: відразу після позивних від ратуші починається безкоштовна екскурсія для всіх бажаючих – містом українським, австро-угорським, румунським. Ну чим не Європа?

2. За Старосамбірщину

Карпатський район на заході Львівщини – справжній клондайк архітектурних пам’яток. Буквально в кожному містечку і селі тут є або древній оборонний храм (Скелівка, Нове Місто, Сусідовичі, Росохи), або руїни замку (Добромиль, Муроване), або ратуша (Нижанковичі, Добромиль), або палац (Ракова, Надиби, Чаплі).

А древній Онуфріївський монастир в Лаврові? А монументальний ієзуїтський конвікт (навчальний заклад 1880-х років) у Хирові? Ні, це найчарівніші 1245 кв. кілометрів в Україні.

Добромиль

3. За готичні шпилі Мараморошу

Гутинський хребет Вулканічних Карпат – кордон між Україною і Румунією, але колись Мараморош, історична область поблизу Хуста, був єдиним. Дерев’яні церкви з височенними шпилями, які опинились на румунській території, ще з 1999 року у Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Нашим пощастило менше – будемо сподіватися, тимчасово. Вони теж унікальні, височенні і гарні – і всі поруч: Сокирниця, Данилово, Олександрівка, Крайниково. Всі з XVIII ст., тож термін “готичні” тут досить умовний.


Є шанс, що колись відродиться з попелу п’ята церква – у Стеблівці (згоріла у 1994 р.). Всі святині – зразки поєднання традиційної української архітектури із західноєвропейською. В трьох збереглися автентичні розписи стін. У Данилівському храмі місцева жителька Павліна Шимон відкрила аматорський музей, музей діє й у церкві Олександрівки.

Схожі дзвіниці храмів трапляються також і в Берегівському районі, скажімо, в Четфалві

4. За подільські замки

Ніякої туристичної інфраструктури, сувенірів чи там музеїв – сільські твердині Поділля стоять серед полів кукурудзи і буряку з воістину аристократичною гордістю.


Побиті часом, позбавлені перекриттів між поверхами, наполовину розібрані на сараї та клуні, непотрібні селянам, замки все ще намагнічують середовище навколо, притягують туристів.

Жванець, Чорнокозинці, Сидорів, Кудринці, Токи, Червоногруд, Окопи – сюди повертаєшся раз по разу.

5. За Кривче

Село в Борщівському районі Тернопільщини має хвилююче-хвилясті рельєфи, замок з XVII ст. і 22 кілометри підземних переходів у карстовій печері Криштальна (вона ж Кришталева).


Це єдина з багатьох подільських печер, де облаштовано електрифікований маршрут і регулярно проводяться екскурсії – навіть тим, кого лякає саме слово “спелеологія”, тут буде безпечно і цікаво.

6. За Бахчисарай

Неймовірне поєднання східної екзотики, фантастичних гір і українських реалій.

Бахчисарай – це Ханський палац, туристи, печерні міста, Пушкін, море, до якого ще з півтора десятка кілометрів, але яке вже передчуваєш.


Коли вечірнє сонце на прощання з днем розфарбує скелі Чуфут-Кале над містом всіма відтінками рожевого, а з мінарету попливе сумна мелодія муедзина, коли запах квітучих дерев змішається з ароматами східної кухні з численних кафе в центрі міста, раптом розумієш, що немає куди поспішати, бо тут – майже як у Греції – є все.

7. За Полтаву


Неймовірне, затишне місто з українською душею – нехай і наповнене імперськими символами зниклих держав.

8. За Бучач

11-тисячний райцентр на півдні Тернопільщини має замок, Василіанський монастир, костел, церкви і сецесійну забудову середмістя, в передміських селах Підзамочок та Жизномир збереглися відповідно фортеця та захований у лісі оборонний монастир, але головною спорудою Бучача була і буде Ратуша – бароковий шедевр Бернарда Меретина та Йогана-Георга Пінзеля.


Реставраційні роботи на ратуші тривають вже вічність, але колись мають закінчитись. З останніх вражень: коли серед ночі їдеш через всю Західну Україну, райцентри пролітають за вікном автівки темними плямами, і лише Бучач дивує пристойними дорогами (зробленими до минулорічного ювілею міста) та двірниками, котрі наводять чистоту о пів на третю ранку


Дивовижа ще більша, ніж білл-борди “Відвідайте Бучач”, розвішані у Львові.

9. За панські садиби Вінниччини

Сюди піди ще доберися – з асфальтом катастрофа, розклад руху провінційних автобусів складав садист. Але дорожні поневіряння того варті: палаци у Чернятині, Митках, Іванові, Вороновиці чи Дашеві нагадують, що колись тут було зовсім інше життя.


Для сибаритів, які не хочуть підстрибувати на сільських дорогах, є панські резиденції у райцентрах: Мурованих Курилівцях, Хмільнику, Немирові чи Тульчині.

10. За харківський Держпром

Конструктивізм – самий, здавалося б, візуально простий стиль. І одночасно найбльш важкий для розуміння: відчути естетику функціоналізму на контрасті з якимись готикою чи рококо буває важко.

Але варто: це – споруда-маніфест, будинок-виклик. В крайньому випадку можна пояснити це і в цифрах: зводили Держпром 5 000 робітників, перевозячи на тачках і возах, запряжених кіньми, 1 315 вагонів цементу, 9 000 тон металу, 3 700 вагонів граніту, 40 000 м. кв. скла.


Об’єм споруди – 347 000 куб. м. Трудозатрати склали 1 560 000 людино/днів, вартість будівництва – 9 050 000 крб. Одна з небагатьох споруд радянської доби, яка увійде в історію архітектури.

11. За козацьке бароко

Церква у Великих Сорочинцях

Воно ж мазепинське. Воно ж українське. Наш найзначніший внесок в скарбничку всесвітньої історії зодчества: Ніжин, Великі Сорочинці, Чернігів, Глухів, Васильків, Охтирка, Михайлівський собор у Києві, Богданова церква в Суботові – білокам’яні дива найцікавішого століття в українській історії, XVII-го.

12. За Коломию

Найбільше в світі яйко-писанка (13,5 метра) нафаршироване писанками звичайного розміру з усіх усюд: від Космача до Бразилії.

Австро-угорських часів середмістя, найстаріша на Покутті дерев’яна церква (1587) поруч з автовокзалом і Карпати на горизонті: батьківщина коломийок варта відвідин.

13. За Камянець

“Нещасливий” номер рідному місту – за нефахових реставраторів і підрядчиків, з вини котрих унікальна Польська брама (XVI ст.) виглядає пародією на саму себе, а у замку 1 серпня і взагалі розвалилася щойно відреставрована Нова Західна вежа.


Не дивлячись на варварську забудову Старого міста сучасними ерзац-готелями, Кам’янець все ще залишається одним з найоригінальніших міст України. І столицею українського повітроплавання!

14. За Берегове. Чи Берегсас :)

Нам пощастило жити в мульти-етнічній країні. Маленька Угорщина над каналом Верке: величезний лютеранський храм, погруддя Іштвана Великого біля костелу, квартали надзвичайно декоративного угорського модерну поблизу залізниці – і таблички “Sevcsenko utca” (вул. Шевченка) на будинках.


Навіть такий символ Угорщини як термальні купальні тут теж є. І візи непотрібно.

15. За Леськове


Тюдорівська готика на Черкащині: маєток англофілів Даховських (ХІХ ст.) довгий час був у відомстві військових, а тому доступ до палацу-замку був обмежений. Зараз стало трохи легше, хоча доля споруди все ще не зовсім зрозуміла.

16. За “Золоту підкову Львівщини”

Ну і що, що це попсовий маршрут і ці замки знайомі ще по трисерійному треш-мюзиклу Г.Юнгвальд-Хількевича про Боярського і трьох мушкетерів?

Олесько грав роль палацу Бекінгема, біля сходів Підгорецького замку д’Артаньян бився з гвардійцями кардинала, поспішаючи донести підвіски Анні Австрійській (вона якраз танцювала Марлезонський балет), а романтичний Свірж зображав Бетюнський монастир, будиночок ката та рідну д’Артаньянську Гасконь.

Підгорецький замок

В кадр не потрапив лише замок у Золочеві – проте тут зберігся єдиний в Україні “Китайський павільон”.

 Замок у Свіржі

17. За Овруч


Поліський край, кордон із Білоруссю, ліси і Чорнобильська зона: декорації для давньоруського шедевру, Василівського храму (близько 1190 р.). Стіни – до двох ліктів завтовшки – ховають за шаром вапна замуровані горщики та глиняні банки – для акустики.

18. За царські палаци Південного Криму

У заслання Романови відправляли на Кавказ, а самі проводили літо в Криму. І там, і там Чорне море, а от клімат різниться.

Масандрівський палац

Завдяки непоганому смаку російських імператорів зараз маємо по-французьки розкішну Масандру, по-італійськи величаву Лівадію, мавританьский “Дюльбер” і суто-англійський “Харакс” в Місхорі. Приплюсуємо сюди ще еклектичний палацовий комплекс в Алупці, хоча граф Воронцов до імператорської родини не належав.

19. За Чернігівщину


Дерев’яна диво-церква в Седневі, маєтки цукрових королів у Сокиринцях та Качанівці, гетьманська столиця у Батурині, резиденція графа П.Рум’янцева-Задунайського у Вишеньках, парк Тростянця, місто-музей Чернігів, храми і огірки Ніжина: регіон з величезним туристичним потенціалом і привітними людьми.

20. За Львів

Тут і пояснювати нічого не треба. Добре, що він в нас є.

(оригінал статті: http://life.pravda.com.ua/culture/2011/08/24/84362/)

Advertisements
Опубліковано у культурне, рекомендую. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s