День бойового хрещення українського флоту

“Дев’ятнадцять років тому, 21 липня 1992 року першим кораблем, який, водночас, підняв Державний Прапор України, увійшов до складу ВМСУ й одразу ж після цього пройшов бойове хрещення, позаяк був обстріляний тоді російським десантним судном, став сторожовик (а за міжнародною морською термінологією – фрегат) СКР-112 ще не поділеного між Україною й Росією Чорноморського флоту.”

<…>

“Братній” вогонь

Стріляли по сторожовику з носових 30-міліметрових артилерійських установок малого десантного корабля на повітряній подушці МДК-184, який теж входив до складу Чорноморського флоту (далі – ЧФ). І якби влучили в СКР-112, на якому було 40 тонн вибухових речовин, то розірвали б його на друзки разом з усім 96-особовим екіпажем цього корабля – вісьма офіцерами, шістьма мічманами, 27-ма старшинами та 55-ма матросами.

МДК-184 ще й ризикував викликати на себе у відповідь вогонь двох універсальних артилерійських установок АК-729 – спарених 76-міліметрових гармат із боєкомплектом у 1400 снарядів, розміщених в кінцевій частині корпусу СКР-112. Незважаючи на це, той був атакований, окрім МДК-184, ще й малим протичовновим кораблем МПК-93 та ракетним катером на підводних крилах РК-260 із того ж ЧФ.

Обидва неодноразово перетинали курс сторожовика й скидали швартові кінці, аби, намотавши їх на гвинти СКР-112, зупинити його навіть після того, як із нього передали радіоповідомлення: “Іду під Державним Прапором України. Знаходжуся в територіальних водах України. Уся відповідальність за можливі наслідки лягає на вас”.

Однак його атакував ще й сторожовик ЧФ “Разительний”, на якому в повній готовності стояла група захоплення – озброєні морські піхотинці. Перед абордажем він ще й намагався протаранити гвинти і рульовий пристрій СКР-112.

А в цей час над тим кружляли два гідролітаки Бе-12, чиї пілоти отримали наказ імітувати торпедну атаку по СКР-112. Та позаяк командування ЧФ проігнорувало прохання командира цієї авіаланки повторити той наказ при включеному магнітофоні, бо льотчик побоювався особистої відповідальності за провокацію проти сторожовика, озброєного артустановками, то атака на СКР-112 із повітря не відбулася.

До того ж, невдовзі гідролітаки від сторожовика відігнав його “ангел-хоронитель” – винищувач СУ-27, пілот якого присягав на вірність народу України. Відгукнувшись на виклик командування Одеського військового округу рятувати сторожовик від розстрілу чи абордажа, пілот СУ-27 стартував з аеродрома Бельбек у Криму навіть попри те, що командування ЧФ направило на злітні смуги летовища ракетну установку “Град”.

На допомогу СКР-112 вийшли й дислоковані в Балаклаві та Одеси прикордонні кораблі, чиї екіпажі теж присягнули на вірність народу України. Ескортуючи СКР-112, вони перервали спробу гідрографічного катера ЧФ закрити сторожовику вхід в Одесу, де той, відірвавшись нарешті від переслідування завдяки вдалому маневруванню, щасливій випадковості, винищувачу СУ-27 та прикордонникам, благополучно відшвартувався.”

Усі цитати взято зі статті Ігоря Голода “Дата нон грата. До чого ж приурочено День флоту України?” від 03.07.2011 р. на “Історичній правді”.

Advertisements
Опубліковано у жити і перемагати, історичне. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s