Готуйся до тюрми: практичний посібник для кожного

УВАГА! 20 листопада 2012 року набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Більшість порад практичного характеру, наведені нижче, залишаються чинними і актуальними. Разом з тим, посилання на норми закону у цій статті з 20.11.2012 є нечинними. Усім, хто цікавиться темою, наполегливо рекомендую виділити кілька годин та ознайомитися із новим текстом КПК. Електронну версію КПК можна знайти на сайті Верховної Ради: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

Отже, продовжуємо нашу постійну рубрику. “Готуйся до тюрми” – це проактивна переробка загальновідомої народної мудрості “від тюрми не зарікайся”, яка останнім часом, здається, стає все більш актуальною для громадян України.

Не думайте, що якщо ви “нічого такого не робили”, то вас це не стосується. Ви можете й незчутися, як опинитеся в компанії міліцонерів і прокурорів просто через те, що дорогою додому випадково опинитеся поруч із чимось незадоволеним охоронцем правопорядку, або матимете побутовий конфлікт із кимось з його численних родичів, або просто будете знайомі з людиною, яка дійсно “щось” зробила і зараз перебуває під слідством.

Замість того, щоби боятися і панікувати, треба вчитися і свідомо готуватися до такої, на жаль, цілком імовірної критичної ситуації. Щодня тисячі людей зупиняються міліціонерами на вулиці, порушуються сотні кримінальних справ, сотні людей щодня затримуються і поміщуються в ізолятори тимчасового утримання – і тільки від вас залежить, чи ви збережете свою гідність, фізичне та психічне здоров’я після зустрічі з не завжди добросовісними представниками системи.

Далі пропонується трохи усічений практичний посібник по спілкуванню з “правоохоронною” системою з сайту “Жіночої січі”, який, звичайно, буде корисний не лише жінкам. Цей посібник цінний тим, що пропонує засоби психічної підготовки та протистояння психічному тиску та стресу, який відчуває будь-яка нормальна людина при потраплянні у коридори, кабінети, та камери “правоохоронних” установ. Значною мірою, це посібник із виживання у будь-якій критичній ситуації – рекомендовано для прочитання та опрацювання усіма. І ще – текст оптимізований під активних націонал-патріотів, але переважна більшість порад актуальні для всіх.

ВО “Жіноча січ”. Основи юридичної підготовки

II. ТРОХИ ПСИХОЛОГІЇ…

СТРАХ І ПАНІКА

Ті, хто стверджують, що не мають відчуття страху, перш за все обдурюють самих себе. Відчуття страху, що з’являється в момент небезпеки у людини – природне відчуття. Це спрацьовує інстинкт самозбереження – сигнал тривоги в небезпечній ситуації. Страх мобілізує фізичні сили, прискорює роботу мозку, концентрує увагу, допомагає виходити з тупикової ситуації.

В деяких випадках відсутність відчуття страху означає відсутність уяви і, отже, нездатність оцінити небезпеку. Навпаки, ті у кого палка уява, можуть часто мати це відчуття непропорційним до реальної небезпеки. На ґрунті страху з’являються неспокій, тремтіння, слабкість, безсилля, нерухомість. Цей стан супроводжується порушеннями вегетативної нервової системи або ж істеричною реакцією, яка характеризується неясністю думок і нездатністю до дій. Відсутність ясності в оцінці ситуації спричиняє за собою стан безвихідності і відмову від опору. Людина, охоплена панікою, може швидко залучити в подібний стан тих, хто її оточують.

Подібна поведінка позбавлена якого-небудь здорового глузду. Це чистий інстинкт, що характеризується криком: „Рятуйся хто може!”

Люди, охоплені панікою, повністю втрачають індивідуальні достоїнства і стають частиною руйнівної маси, нездібної контролювати свої дії. Натовп, що діє всліпу, може збільшити небезпеку. Неодноразово відсутність уявлення про реальну небезпеку приводив до необдуманих дій, таких, як стрибки з вікон верхніх поверхів. У ті моменти це здавалося менш болісним, чим чекати допомогу або шукати інший спосіб порятунку.

Протидіяти паніці надзвичайно важко, справитися з цим може людина дуже відома і поважна, така, що дотримується твердої лінії поведінки, що вміє розмовляти з натовпом і вселяти пошану. Засоби боротьби з панікою різноманітні. Переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найбільш злобних панікерів. Зупинити натовп, який впадає в паніку, значно легше, починаючи з останніх, зменшуючи групу наскільки це можливо; перегороджувати дорогу натовпу, який рухається, набагато важче, оскільки ззаду тиснуть на тих, що йдуть попереду.

Коли страх стає постійним станом, він перетворюється в підлість.

Як подолати ці труднощі? Людина повинна вірити в щось вище, або в себе самого, або в правоту того, що він робить. Мотивація власних вчинків повинна бути сильним імпульсом, який допомагає долати труднощі. Досвід, попередні випробування, прожите життя можуть додати людині сили.

Для виживання необхідно бути завжди психологічно підготовленим. Така людина знаходиться в кращих умовах, і з ним не трапитися нічого поганого.

У надзвичайній обстановці важливо, щоб ви були в змозі:

  • ухвалювати швидкі рішення;
  • вміти імпровізувати;
  • постійно і безперервно контролювати самого себе;
  • вміти розрізняти небезпеку;
  • вміти розпізнавати людей;
  • бути незалежним і самостійним;
  • бути твердим і рішучим, коли буде потрібно, але вміти підкорятися, якщо необхідно;
  • визначати і знати свої можливості і не падати духом;
  • в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід.

Ніколи не здавайтеся, ставка в грі дуже висока, щоб поступитися, не випробувавши всі можливі засоби.

ІІІ. ПОВЕДІНКА ПРИ ЗАТРИМАННІ

1. Постарайтеся не створювати передумов до затримання:

  •  якщо є можливість відмовитися від нічної прогулянки по місту – відмовтеся не роздумуючи;
  •  якщо все ж таки потрібно йти, не вживайте багато спиртного;
  •  якщо ви багато випили, не беріть з собою гроші і цінності;
  •  завжди майте з собою паспорт або документ, що підтверджує вашу особу (військовий квиток, посвідчення офіцера і т.д.);
  •  не будьте розгубленим, це підозріло;
  •  будьте пристойно одягнені (костюм і краватка наприклад), поголені і екіпіровані (наприклад дипломат завжди створює враження солідної людини), і ніякий міліціонер вас швидше за все не зупинить;
  •  ніколи не говоріть міліціонерам, що ви кудись поспішаєте і не виявляйте ознак нетерпіння. Людина, яка поспішає, – потенційне джерело збагачення, бо може дати грошей щоб його скоріше відпустили, тоді як людина, що думає як би згаяти час і готовий навіть проїхатися до відділення і відсидіти там години дві, тому що робити і так нічого – ніякого інтересу не представляє;
  •  у жодному випадку не носіть з собою нічого незаконного! Тим більше в зовнішніх кишенях – їх обшукують в першу чергу. Якщо носите – продумайте наперед як і в що заховати так, щоб знайти було дуже важко.

2. Якщо зустріч із співробітником міліції відбулася, то ви, будучи „законослухняним громадянином” – пред’явіть документи, поясніть куди і звідки йдете, не перешкоджайте огляду особистих речей.

3. Якщо вас, не дивлячись ні на що, садять в машину і везуть у відділ не перешкоджайте цьому, оскільки марно.

4. Якщо ви хочете подивитися посвідчення співробітника міліції викладіть своє прохання. Не намагайтеся взяти це посвідчення в свої руки.

5. Не намагайтеся втекти, оскільки можуть просто пристрелити.

6. Не варто особливо виражати незадоволення у відділенні міліції. Цим ви тільки продовжите своє знаходження за ґратами.

7. Міліціонери якоюсь мірою – теж люди. У жодному випадку не „качайте” права, не думайте тікати, викидати (віддавати) кримінальні предмети і т.п. Постарайтеся з ними по-хорошому домовитися. Постарайтеся за всяку ціну, у жодному випадку не доводити справу до відділення. Як тільки буде складений протокол – завертиться механічна машина юридичного діловодства і тоді вам не вдасться уникнути суду.

8. Якщо співробітники міліції почали вас бити на вулиці (запихаючи в машину), не соромтеся кричати якомога голосніше, щоб привернути увагу тих, що оточують. Можливо, їх свідчення вам стануть в нагоді в суді.

9. Якщо вас побили у відділенні, марно кричати про „злочинців-ментів” в цьому ж відділенні із-за ґрат. Більш або менш спокійно дочекайтеся, поки вас відпустять. Запам’ятайте: черговий в відділенні завжди прикриватиме злочин патрульного, що вас побив (пограбував). І навпаки. Запам’ятайте: керівництво відділення міліції, співробітники якого вас побили (пограбували), майже завжди прикриватиме злочини підлеглих.

10. Сидячи за ґратами, не варто ділитися із співробітниками міліції думками про звернення до суду. Якщо ви хочете звернутися до суду, в прокуратуру, обов’язково зніміть побої в травмпункті, пройдіть тест на алкоголь і обов’язково візьміть довідки.

Після того, як ви подали офіційну заяву, пишіть як можна більше листів в самі різні інстанції з викладом вашої ситуації і вказівкою місця, куди подана заява. Не соромтеся часто цікавитися ходом справи там, куди ви подали свою заяву.

IV. ВИЖИВАННЯ У В’ЯЗНИЦІ

1. До виклику в прокуратуру.

1. Відмовтеся від думки, що ви ніколи не будете затримані правоохоронними органами, і ніколи вас не звинуватять в здійсненні кримінального діяння.

2. Відкладіть всі розваги, перш ніж ви не придбаєте Кримінально-процесуальний кодекс, (КПК), Кримінальний кодекс (КК), Основи кримінального законодавства (Основи), Правила утримання під вартою арештованих (Правила) і Конституцію України. Придбати ці документи досить легко, звернувшись у відповідні відділи книжних магазинів. Не жалійте грошей на вказані покупки – у в’язниці ви зрозумієте, що гроші витратили не дарма. Краще купувати ті книги, в яких містяться постатейні офіційні коментарі.

3. Вивчіть вказані документи, в першу чергу КПК, потім КК. Не лякайтеся, виявивши, що за своє життя ви багато разів здійснювали кримінальні діяння.

4. Не чекайте щохвилини арешту, але завжди будьте до нього готові.

5. Прочитавши і вивчивши КПК і КК, ви відчуєте упевненість в собі і станете розумно обережними.

6. Киньте пити і палити.

2. Виклик в прокуратуру.

1. Виявивши повістку в поштовій скриньці, не панікуйте. Не поспішайте згадувати свої сумнівні справи.

2. На повістку не звертайте уваги. Вважайте, що ви взагалі її не одержували (згідно із законом так воно і є). Зробити це треба для того щоб не дати переваги прокуратурі: залишаючи повістку в поштовому ящику, прокуратура принижує вас, тому що повістка згідно із законом повинна вручатися особисто, під розписку. Не дозволяйте прокуратурі поводитися по-хамському з вами з самого початку. Тому повістку одержуйте тільки від кур’єра особисто – не від сусідів, ніяким іншим способом.

3. Не проявляйте зайвого оптимізму (він дурний в даній ситуації) і наївної віри в свою невинність (хай ви сто разів невинні насправді), тобто в тому сенсі, що ТАМ розберуться і відпустять, а наперед визначтеся з адвокатом на випадок арешту. Якщо не особисто його, то попередьте друзів, що вам прийшла повістка з прокуратури, і вам можуть знадобитись послуги адвоката.

4. Будьте готові до того, що вас можуть відвезти з роботи в наручниках, ті що приїхали з міліції дуже зухвалі хлоп’ята. Або „взяти” на вулиці.

5. У жодному випадку не відчувайте себе винним.

6. Підготуйте речі на випадок арешту: предмети гігієни, зміну білизни, небагато продуктів, ручки, олівець з гумкою, більше паперу.

7. Не носіть з собою документи, цінні речі, які-небудь ділові папери, особисте листування.

8. Якщо ви одержали повістку від кур’єра і знаєте точно, коли підете в прокуратуру, відправляючись туди, звільніть всі кишені від всього. Особливо ретельно перевірте, чи виклали ви документи, візьміть з собою зубну щітку і пасту.

9. Будьте готові до того, що з допиту ви можете не повернутися – сісти за грати. До цього повинні бути готові і ваші домашні, і підлеглі, якщо ви – керівник.

10. Візьміть з собою КК і КПК, якщо вони у вас є.

11. Не панікуйте.

3. Перший допит.

1. У двері кабінету слідчого входіть упевнено, в душі у вас не повинно бути місця відчуттю провини. Знайте: слідчий нічим не кращий і не вищий за вас, у тому числі і в сенсі чистоти перед законом.

2. Пам’ятайте, в цьому будинку у вас друзів немає.

3. У жодному випадку ніколи не вірте слідчому. Ніколи не погоджуйтеся на його пропозиції – будь-які.

4. Коли вам скажуть навіщо вас викликали і попередять про відповідальність, зажадайте роз’яснення своїх прав. Не вірте слідчому на слово, вимагайте пред’явлення вам текстів КК, КПК всіх статей, вказаних в бланках, які вам дають підписати.

5. Ніколи нічого не підписуйте, не прочитавши. Якщо прочитали і не згодні з прочитаним – не підписуйте, поки не будуть внесені виправлення.

6. На всі питання відповідайте односкладно: так, ні. У жодному випадку не пускайтеся в широкі пояснення, не приводьте доповнення, пояснення, описи подій. У разі яких би то не було сумнівів говоріть: „важко відповісти”, „не пам’ятаю”, „не знаю”, „не можу пояснити” – запам’ятайте ці три золоті фрази.

7. Пам’ятайте: все, що буде сказано вами, може бути і, скоріше всього, буде використано проти вас – і це не порожня фраза. Частіше всього в звинуваченні слідчий опирається на свідчення саме першого допиту.

8. Пам’ятайте: у 99 випадках із 100 звинуваченням для слідства і підставою для звинувачувального вироку суду служать свідчення самого обвинуваченого.

9. Будьте готові до того, що з першого допиту ви вийдете не свідком, а підозрюваним, і не додому, а в ізолятор тимчасового утримання (ІТУ). Але не лякайтеся цього.

10. Завжди тримайте в думці, що слідчий зовсім не розумніший за вас і не професійніший в справі ведення допитів і слідства взагалі.

11. Якщо слідчий нервує або починає на вас кричати і лякати вас – це вірна ознака того, що нічого у нього на вас немає.

12. При першому окрику і перших погрозах відразу ж припиняйте давати свідчення і не відновлюйте їх до принесення вам вибачень. Якщо і після цього на вас накричали (або образили будь-яким іншим чином) – замовкайте назавжди для цього слідчого.

13. Якщо ви відчуваєте, що відповідь на питання буде проти вас, – не відповідайте. На це у вас є законне право дане Конституцією: нікого не можна примушувати давати свідчення проти себе.

14. Не бійтеся слідчого. Ніколи. Не бійтеся ні розсердити його, ні образити: пам’ятайте, що ніяких добрих відчуттів до вас він не має, і доля ваша залежить не від прихильності до вас слідчого.

15. Якщо вам натякатимуть або пропонуватимуть прямо відкупитися – не погоджуйтеся ніколи: по-перше, це може бути провокацією (що маловірогідно, в переважній більшості випадків слідчі дійсно хочуть одержати хабар), по-друге, тим самим ви визнаєте свою провину і тепер слідство зможе „втопити” вас в будь-який момент.

16. Якщо вас затримують (тобто беруть під варту) негайно вимагайте адвоката.

4. Перша камера в ізоляторі тимчасового утримання.

1. Переступивши поріг камери, зрозумійте: ви тепер один, ніякої допомоги нізвідки вам не буде, розраховувати тепер вам треба тільки на самого себе. Це мобілізує.

2. Не лякайтеся ні виду камери, ні виду сусідів по камері – і те і інше при першому враженні може бути зловісним.

3. Не вірте тому, що вас кудись викличуть завтра або хтось прийде поцікавитися вами вранці: у перебігу найближчих трьох днів вам можуть тільки видавати малу кількість несмачної їжі і на всі ваші питання односкладно відповідати: „Нічого не знаємо”. Так робиться слідством спеціально, щоб зламати вас. Знайте, що слідство про вас пам’ятає і через наглядачів, сусідів по камері уважно стежить за вами всі ці дні.

4. У камері не розпускайте язик про свою справу. Відповідайте так само односкладно, як на першому допиті.

5. Будьте готовим до провокацій як з боку тюремників, так і з боку сусідів по камері – вони (один з них практично завжди) можуть бути підіслані слідством.

6. Будьте готові до того, що раптово вас можуть етапувати в СІЗО (слідчий ізолятор), тобто у в’язницю. Сам факт етапу пригнічує, проте у в’язниці набагато легше, ніж в ІТУ. Парадокс, але це так.

7. Відмовтеся (надовго) від зітхань про смачну їжу – їжте все, що дають, не дивлячись на вигляд, смак і т.д.

8. Не думайте про сім’ю. Їм ви не допоможете. Не мучте себе переживаннями про них.

9. Будьте спокійні. Злість, ненависть, переживання віднімають сили.

10. Старайтеся вночі спати, а вдень не спати.

11. Стежте за собою, дотримуйтесь особистої гігієни.

12. Витрачайте час перш за все на відпочинок: відсипайтеся, читайте, пишіть, грайте – все, що можливо. Але у жодному випадку не погоджуйтеся грати на інтерес (сигарети, присідання, гроші), наскільки б ви впевнено себе не відчували, або наскільки би легкими супротивниками не здавалися інші гравці.

13. Не підтримуйте пустопорожніх розмов, не піддайтеся спокусам взяти щось у борг.

14. Майте мужність кинути палити, інакше ви ризикуєте опуститися до стану людини, що канючить цигарочку у кого завгодно і за що завгодно. Після цього свою справу ви однозначно програєте.

15. Зрозумійте: на довгі місяці у вас почалося абсолютно нове для вас життя, переважно від вас не залежне.

16. Займайтеся не самокопанням, самознищенням або покаянням, а самоаналізом. У жодному випадку не входіть в стан винності.

17. Напишіть заяву з вимогою захисника. У жодному випадку не погоджуйтеся на адвоката, запропонованого слідчим. Зробіть заяву, що відмовляєтеся брати участь в будь-яких слідчих діях без вашого адвоката.

18. У камері поводьтеся незалежно: ви всі тут в однаковому положенні.

19. Вивчайте КПК і КК, якщо вони у вас є.

5. Допит в якості підозрюваного.

1. На допит погоджуйтеся тільки у присутності вашого адвоката. Це передбачено законом.

2. Не забувайте, що ви не зобов’язані свідчити проти себе самого.

3. Вимагайте дотримання всіх процесуальних норм. Дрібниць в цій справі немає.

4. Не вірте слідчому ні в чому: у 99 випадках зі 100 він блефує. Не поспішайте вірити у те, що друзі на вас звели наклеп, але і не відкидайте цей варіант, будьте до нього готові.

5. Ваші союзники – час, відповідь „не пам’ятаю”, віра в сім’ю.

6. Перевіряйте точність всіх записів в протоколі допиту заповнення всіх граф, зокрема часу і дати допиту.

6. Перший раз у в’язниці.

1. З’ясуйте для себе, що ви повністю втратили свій статус, який був у вас на волі: тепер до вас відносяться як до закінченої нікчемності всі тюремники – від рядового до начальника в’язниці. Запам’ятайте це і не ображайтеся.

2. Приготуйте себе до похмурого, абсолютно гнітючого вигляду як тюремних приміщень, так і тюремників. У комірчині (якщо вона є) візьміть матрац, подушку, ковдру, постільну білизну, ложку, кухоль – все, що запропонують.

3. Не лякайтеся, зайшовши в камеру: відчуття, що ви потрапили в пекло, в кримінальне кубло пройде. Поголені, зловісні люди через півгодини можуть викликати у вас симпатію.

4. Перша ваша камера у в’язниці – карантин. Тут все загальне, не бійтеся що-небудь брати із столу, ніхто вас не докорить. Тут немає каверз серед арештантів. Тут вам пояснять зведення камерних правил. Але і не забувайте: і тут можуть бути підсадні.

5. Не проникайтеся безмежною пошаною і довірою до сусідів по камері: цілком можливо, що ви серед них найосвіченіший, найрозумніший і найсильніший, а вони лише малюються бувалими.

6. Намагайтеся знайти своє місце в камері. Зрозумійте, чим ви можете бути корисні іншим.

7. Спіть при першій-ліпшій можливості, як тільки побачите нари вільними. За речі не турбуйтеся – тут не крадуть.

8. У жодному випадку не переходіть на тюремний жаргон – залишайтеся людиною і тут.

9. Пам’ятайте: на волі про вас не забули і намагаються все зробити, щоб звільнити вас. Їм зараз може бути важче, ніж вам.

7. Життя в камері.

1. У камері вам потрібно мати свої: ложку, кухоль, миску, мило, зубну пасту і щітку, мочалку, рушник, постільну білизну, тапки. З продуктів: сало, цибулю, часник, згущене молоко. З ліків: ваші ліки; традиційні: від кашлю, простуди, шлункових і головних болів; якомога більше вітамінів, особливо вітаміну С. Можна мати кип’ятильник, телевізор. Потрібно мати ручку, зошит, шахи (доміно, шашки – за бажанням), щось освітнє.

2. У в’язниці ви нікому не потрібні, тому подумайте, куди ви будете дівати цю прірву часу.

3. Увійшовши до камери, привітайтесь, запитайте, куди можна кинути матрац. Вас можуть перевірити, вказавши місце поряд з туалетом. Посміхніться і покладіть матрац на будь-яке місце, але не поряд з туалетом.

4. Спокійно чекайте – вам скажуть, де і коли ви спатимете. Камери переповнені, тому спати доведеться по черзі.

5. Коли вас запросять до розмови в куточок камери дуже загрозливого вигляду люди і запропонують поділитися або помінятися речами, не погоджуйтеся ні на те, ні на інше, навіть не пояснюючи причин: „Не хочу”. А людей цих не бійтеся – вони грізні тільки на вигляд.

6. Запам’ятайте: жодну вашу річ (включаючи передачі) ніхто без вашої згоди не візьме і у вас не відніме: право власності в камері святе. Не забувайте і ви про це – не торкайтеся до чужого, не запитавши заздалегідь дозволу.

7. Не потрапляйте в залежність від чого-небудь або кого-небудь: відмовтеся від шкідливих звичок, тим більше поганих: куріння, наприклад. Залежність від куріння є чи не основною причиною падіння людини у в’язниці.

8. Ретельно стежите за собою: при першій нагоді мийтеся періть одяг, стрижіться і т.д.

9. Ведіть раціональний спосіб життя: по можливості збалансовано харчуйтеся (якщо є передачі вам), регулярно споживайте вітаміни, хворобу глушіть при перших симптомах. Прагніть дотримуватися режиму, який можливий: спати бажано вночі. Якомога більше рухайтеся. При першій нагоді йдіть на прогулянку. Але ні в якому випадку не навантажуйте себе активними фізичними вправами – легко підхопити туберкульоз в умовах камерної системи. А недостачу свіжого повітря і збалансованого харчування миттєво довершить будь-яка хвороба.

10. Пам’ятайте, що камера – ваш будинок на декілька місяців, а то і років.

11. Тому обживайтеся. Проте намагайтесь не звикати ні до камери, ні до людей, щоб перевід в іншу камеру (що практикується тюремниками часто) не став для вас трагедією.

12. Тримайтеся незалежно. Якщо ви вважаєте, що знайшли людину (дві, три…), з ким вам легше існувати, об’єднуйтеся з ним (ними). Але не дуже поспішаєте з цим.

13. Не допускайте перетворення себе в рабовласника: вам може бути запропонований раб-денщик. Опуститися у в’язниці можна двояко: стати „господинею” (рабом) або стати власником „господині”. Але не бентежтеся віддавати свій одяг для прання тим людям в камері, які не маючи духу і підтримки з волі опустилися до цього. Не забувайте тільки дякувати їм за це і обов’язково виділяти їм що-небудь з ваших передач і посилок. Ви побачите, що вони самі з радістю проситимуть вас дати їм що-небудь попрати або підремонтувати. Будьте великодушним.

14. Усвідомте: ви потрапили в жорна правоохоронної системи, вони вас перемелюють не із-за неприязні до вас особисто, а із-за своєї антигуманної, сатанинської суті – для цього вони і створені. У в’язниці ви повинні це зрозуміти.

15. Пам’ятайте: на волі вас не забувають. І якщо в тюремному інформаційному вакуумі у вас створюється враження, що ви поховані живцем, це не вірно – про вас пам’ятають і роблять все для вашого звільнення.

16. Не замикайтеся в думках на своїй справі, не концентруйте увагу на своєму нинішньому положенні, малюючи його жахливим, неможливим і інше.

17. Пам’ятайте, що б не трапилося, нехай навіть ви будете засуджені, життя на цьому не закінчується. І попереду вас чекають побачення з рідними апеляції, амністії.

18. Пам’ятайте: всі жахи, які вам малювали про життя в „хаті” (тобто в основній камері), є насправді, але зовсім не такі жахливі, тому що ступінь їх „жахливості” залежить від вас самих.

19. Табу камерного життя, які існують, носять частіше гумористичний характер, якщо відноситися до них спокійно.

20. Реальні камерні закони прості: недоторканність особистої власності і непротивлення особистій волі. Ці принципи як захищають вас, так і є вашими ворогами.

21. Основний ваш ворог в камері: ваша слабкість перед спокусами і ваші погані звички. Не піддайтеся новим поганим звичкам. Одна з них – пити чифір.

22. Ніколи нічим не міняйтеся (одягом, речами, продуктами…) з сусідами по камері.

23. Ніколи нічого не просіть у сусідів по камері.

24. Ніколи не вплутуйтеся в „розборки”, якщо вас не просять.

25. Не піднімайте ніяких „повстань” проти камерних порядків наскільки дикими б вони вам не здавалися, – живіть самі по собі. Бажані вам зміни наступлять самі через деякий час через те, що інші на вашому прикладі зрозуміють: і у в’язниці можна залишатися людиною.

8. Випробування часом.

1. Випробування часом – найбільш важке випробування для вас у в’язниці.

2. Вам здається, що всі забули про вас: і „органи”, і сім’я. Будьте впевнені, що це не так. Атмосфера в’язниці брехлива, пам’ятайте це і якщо це вас не заспокоює, повторюйте собі самі: „Слідство навмисно робить так, щоб у мене склалося враження, що я забутий всіма”.

3. Ще раніше ви повинні були усвідомити, що ваша неволя буде довгою. Прийміть цей факт, оскільки ви не в силах тут щось змінити.

4. Присвятіть „час забуття” самому собі. Озирніться на минуле.

5. Загляньте в майбутнє. Робіть це спокійно: вам поспішати нікуди.

6. Займіться самоосвітою. Цілком можливо, що цей період спокійного життя – єдиний у вас. Використовуйте його.

7. У жодному випадку не зосереджуйтесь на своїй справі: той об’єм інформації, який у вас був, ви давно вже переробили, нічого нового у вас немає – чекайте зрушень.

8. Ви будете мучитись самі і тим самим мучити ще всіх оточуючих вас людей до тих пір, поки одного разу не вирішите для себе остаточно, що минуле життя закінчилося, що б там у вас не було, які б грандіозні не були плани. Тепер починається абсолютно нове життя з білого аркушу. Уявіть собі його як новий блокнот. І не поспішайте заповнювати цей лист всім підряд. Ретельно продумайте кожен новий свій крок. Ви зрозумієте, наскільки приємною може стати ситуація побудови нового життя з урахуванням накопиченого життєвого досвіду. Адже на волі ви ніколи не зважилися б на такий крок – дуже багато чого зв’язує людину в звичайному житті.

9. Боротьба з системою.

1. Пам’ятайте: ви повинні боротися з „правосуддям”, а не чекати від нього милості (її не буде). Тому дуже добре вивчіть Кримінально-процесуальний кодекс і стежте за його дотриманням і слідством, і тюремниками. Відразу ж пишіть скарги прокуророві, в управління юстиції, депутатам всіх рівнів, в Генпрокуратуру – як тільки побачите будь-яке порушення закону слідством або в’язницею. Залишайте собі копію.

2. Використовуйте всі можливості, щоб самому добитися виходу на свободу: пишіть клопотання слідству, прокуророві, скарги до суду відразу ж, як з’являться до того приводи.

3. Не бійтеся Системи, не бійтеся слідства – чиніть опір. Тільки боротьба підтримає вас, не дасть вам опуститися душею і тілом. Але не перестарайтеся в цій боротьбі, щоб вона не стала самоціллю. Одна засуджена на 7 років людина написала касаційну скаргу в прокуратуру і його справу переглянули – дали 5 років. Вона знову написала скаргу – і одержала 3 роки, причому, 2 роки вона вже відсиділа, їй залишався один. Вона знову пише протест, і одержує 10 років!

10. Поради родичам заарештованого.

1. Перш за все – не панікуйте. І не тіште себе надією, що ТАМ розберуться і скоро випустять – це навряд чи трапиться.

2. Прийміть арешт, що трапився, як чергове, але не смертельне випробування, що випало на вашу спільну долю.

3. Не добивайтеся негайного побачення – клопіт цей порожній і нічого ні вам, ні йому не дадуть, навіть якщо побачення і відбудеться.

4. Починайте відразу готувати передачу. Ось яка передача повинна бути вперше:

  •   зубна щітка;
  •   зубна паста – 1 тюбик;
  •   гребінець (не металічний);
  •   одноразовий станок для гоління (надалі матимемо на увазі мужчину);
  •   рушник (невеликий);
  •   мило (по шматку туалетного і господарського);
  •   постільна білизна: наволочка, два простирала;
  •   тапки, які можна мочити;
  •   зміну білизни;
  •   кухоль (літровий і звичайний), миску, ложку (не стальну);
  •   кип’ятильник;
  •   нитки, голки;
  •   костюм спортивний;
  •   письмове приладдя;
  •   яке-небудь читання (що любить);
  •   вітаміни і „його” ліки;
  •   яку-небудь гру (що любить).

Все. Не мудруйте з їжею – вона в перші дні абсолютно непотрібна. А всі речі і одяг передавайте старі: в’язниця – не місце світських прийомів. Багато їжі ніколи передавати не треба: вона просто не дійде до вашого адресата – не тому, що відберуть (і це може бути), а тому що він спочатку поводитиметься як нормальна людина і все роздасть. Вам же всю в’язницю у будь-якому випадку не нагодувати.

5. Надалі прагніть передачі збирати невеликі, але частіше. Ви повинні пам’ятати: у в’язниці головне – не скільки передають і чого, а відчуття того, що тебе не кинули, вістки з волі.

6. Шукайте адвоката і якомога частіше організовуйте зустрічі ув’язненого з адвокатом. Тоді і ви знатимете, як він і що йому потрібно, і він буде спокійний. Адвокат же при зустрічах з підзахисним необмежений ні за часом, ні по числу зустрічей. Він – порятунок не тільки тому, хто за ґратами, але і вам.

V. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ККУ)

1. Загальні поняття про ККУ.

ККУ набрав чинності з 1 вересня 2001 року. Він складається із: Загальної частини (15 розділів, 108 статей), Особливої частини (20 розділів, 339 статей) і з Прикінцевих та перехідних положень.

Рекомендується ознайомитися з наступними положеннями ККУ:

2. Загальна частина.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.2 „Підстава кримінальної відповідальності”).

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ (ст.12 „Класифікація злочинів”, ст.13 „Закінчений та незакінчений злочин”, ст.14 „Готування до злочину”, ст.15 „Замах на злочин”).

Розділ IV. ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ) (ст.21 „Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин”, ст.22 „Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність”).

Розділ VІ. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ (ст.26 „Поняття співучасті”, ст.27 „Види співучасників”

Розділ VІІІ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ (ст.36 „Необхідна оборона”, ст.37 „Уявна оборона”, ст.38 „Затримання особи, що вчинила злочин”, ст.39 „Крайня необхідність”).

Розділ ІX. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (ст.49 „Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності”).

Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ (ст.51 „Види покарань”, ст.52 „Основні та додаткові покарання”, ст.53 „Штраф”, ст.56 „Громадські роботи”, ст.57 „Виправні роботи”, ст.59 „Конфіскація майна”, ст.60 „Арешт”, ст.61 „Обмеження волі”, ст.63 „Позбавлення волі на певний строк”, ст.64 „Довічне позбавлення волі”).

Розділ XІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ (ст.66 „Обставини, які пом’якшують покарання”, ст.67 „Обставини, які обтяжують покарання”).

Розділ XІІ. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ (ст.75 „Звільнення від відбування покарання з випробуванням”, ст.76 „Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням”, ст.78 „Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням”, ст.81 „Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання”, ст.82 „Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким”, ст.84 „Звільнення від покарання за хворобою”, ст.85 „Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування”, ст.86 „Амністія”, ст.87 „Помилування”).

3. Особлива частина.

Особлива частина складається з наступних розділів:

Розділ І. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 

Розділ ІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ (ст.115 „Умисне вбивство”, ст.116 „Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання”, ст.118 „Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”, ст.119 „Вбивство через необережність”, ст.120 „Доведення до самогубства”, ст.121 „Умисне тяжке тілесне ушкодження”, ст.122 „Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”, ст.123 „Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання”, ст.124 „Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”, ст.125 „Умисне легке тілесне ушкодження”, ст.126 „Побої і мордування”, ст.127 „Катування”, ст.128 „Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”, ст.129 „Погроза вбивством”).

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Розділ V. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 

Розділ VІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ (ст.185 „Крадіжка”, ст.186 „Грабіж”, ст.187 „Розбій”, ст.189 „Вимагання”, ст.194 „Умисне знищення або пошкодження майна”, ст.195 „Погроза знищення майна”, ст.196 „Необережне знищення або пошкодження майна”).

Розділ VІІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

Розділ ІХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (ст.255 „Створення злочинної організації”, ст.256 „Сприяння учасникам злочинних організацій таукриття їх злочинної діяльності”, ст.257 „Бандитизм”, ст.258 „Терористичний акт”, ст.259 „Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян,знищення чи пошкодження об’єктів власності”

Розділ ХІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ 

Розділ ХІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ (ст.293 „Груповепорушення громадського порядку”, ст.294 „Масові заворушення”, ст.295 „Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку”, ст.296 „Хуліганство”

Розділ ХІV. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ (ст.335 „Ухилення від призову на строкову військову службу”, ст.336 „Ухилення від призову за мобілізацією”, ст.337 „Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів”).

Розділ ХV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН  ст.342 „Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві”, ст.345 „Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу”, ст.347 „Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу”

Розділ ХVІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ (ст.371 „Завідомо незаконні затримання, привід або арешт, ст.372 „Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”, ст.373 „Примушування давати показання”, ст.374 „Порушення права на захист”, ст.375 „Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”, ст.376 „Втручання в діяльність судових органів”.

Розділ ХХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

VI. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (КПКУ)

1. Загальні поняття про КПКУ.

КПКУ складається з восьми розділів (449 статей).

У першу чергу рекомендовано ознайомитися із наступними положеннями КПКУ:

2. Розділ перший.

Загальні положення.

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.5 „Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом”, ст.14 „Недоторканість особи”, ст.15 „Здійснення правосуддя тільки судом”, ст.16 „Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом”, ст.19 „Мова, якою провадиться судочинство”, ст.20 „Гласність судового розгляду”, ст.21 „Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист”).

Глава 3. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ (ст.43 „Обвинувачений і його права”, ст.43-1 „Підозрюваний”, ст.46 „Відмова від захисника і його заміна”).

Глава 4. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ (ст.56 „Відвід судді”, ст.58 „Відвід прокурора”, ст.60 „Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання”).

Глава 5. ДОКАЗИ (ст.68 „Показання свідків”, ст.69 „Особи, які не підлягають допиту як свідки і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки”, ст.69-1 „Права свідка”, ст.70 „Обов’язки свідка”, ст.71 „Відповідальність свідка”, ст.73 „Показання підозрюваного”, ст.74 „Показання обвинуваченого”).<><>

Глава 6. ПРОТОКОЛИ (ст.85 „Протокол слідчої дії”, ст.85-1 „Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства”).

3. Розділ другий.

Порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство.

Глава 8. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ (ст.94 „Приводи і підстави до порушення кримінальної справи”).

Глава 10. ДІЗНАННЯ (ст.106 „Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.107 „Допит підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.108 „Строки провадження дізнання”, ст.110 „Оскарження дій і постанов органів дізнання”).

Глава 11. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА (ст.115 „Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.116 „Місце провадженнядосудового слідства”,ст.120 „Строки досудового слідства”, ст.121 „Недопустимість розголошення даних досудового слідства”).

Глава 12. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО (ст.131 „Притягнення як обвинуваченого”, ст.132 „Постанова про притягнення якобвинуваченого”,ст133 „Строк пред’явлення обвинувачення”, ст. 134 „Порядок виклику обвинуваченого”, ст.135 „Обов’язковість явкиобвинуваченого”,ст.138 „Оголошення розшуку обвинуваченого”, ст.139 „Розшук обвинуваченого”,ст.140 „Порядок пред’явлення обвинувачення”, ст.142 „Роз’яснення обвинуваченому його прав на слідстві”, ст.143 „Допит обвинуваченого”, ст.145 „Протокол допиту обвинуваченого”, ст.146 „Власноручний запис обвинуваченим своїх показань”).

Глава 13. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ (ст.149 „Запобіжнізаходи”, ст.151 „Підписка про невиїзд”,ст.155 „Взяття під варту”, ст.156 „Строки тримання під вартою”, ст.158 „Виконання постанови про застосування якзапобіжного заходу взяття під варту”, ст.161 Повідомлення про взяття обвинуваченого під варту”, ст.162 „Побачення з заарештованим”).

Глава 14. ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО (ст.166 „Порядок виклику свідка для допиту”, ст.167 „Допит свідка”, ст.170 „Протокол допиту свідка”).

Глава 16. ОБШУК І ВИЇМКА (ст.177 „Підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення”, ст.178 „Підстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення”, ст.179 „Обов’язковість видачі предметів і документів”, ст.180 „Час проведення обшуку і виїмки”, ст.181 „Особи, в присутності яких провадяться обшук і виїмка”, ст.183 „Порядок проведення обшуку і виїмки”,ст.184 „Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів”, ст.186 „Вилучення предметів і документів”, ст.187 „Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку”, ст.187-1 „Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку”, ст.188 „Протокол обшуку і виїмки”, ст.189 „Обов’язковість вручення копії протоколу обшуку або виїмки”).

Глава 18. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ (ст.197 „Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи”, ст.202 „Пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи”, ст.204 „Визначення психічного стану обвинуваченого”, ст.205 „Направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу”).

Глава 20. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА (ст.218 „Оголошення обвинуваченому про закінченняслідства і пред’явлення йому матеріалів справи”,ст.223 „Обвинувальний висновок”).

4. Розділ третій.

Провадження справ у суді першої інстанції.

Глава 23. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ (ст.254 „Вручення підсудному копії обвинувального висновку і повідомлення про день розгляду справи в суді”, ст.255 „Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи”, ст.256 „Строки призначення справи до розгляду в суді”).

Глава 24. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ (ст.262 „Участь підсудного в судовомурозгляді”, ст.263 „Права підсудного під час судового розгляду).

Глава 25. ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ (ст.288 „Наслідки неявки підсудного”).

Глава 23. СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО (ст.319 „Останнє слово підсудного”).

VIII. ПОРАДНИК ДЛЯ УЧАСНИКІВ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ

1. Пам’ятай шосту точку Декалогу: „Про справу говори не з тим, з ким можна, а з ким треба.”

2. На дзвінки, усне прохання чи наказ без повістки в міліцію, прокуратуру, СБУ не реагувати.

Примітка:

а) Практикується виклик по повістці в військкомат або до директора школи, декана, ректора, якщо ви вчитеся, де вас чекає працівник спецслужб.

б) Практикується, що відповідні органи вимагають підписати дві заяви: перша, про нерозголошення про цю зустріч, бо є „державна” або „військова” таємниця, і по-друге заяву про співпрацю, в більшості це вимагається від неповнолітніх, чим порушуються закони України.

в) Запишіть прізвище, ім’я, по батькові того, хто вас викликав „таємно” і з чиєю допомогою, після чого залишіть приміщення, бо вам, як націоналісту, там нічого робити.

3. Якщо є повістка, то, прийшовши у відповідні органи, виясніть і запишіть для себе: в якій ролі ви знаходитесь (свідок, підозрюваний, обвинувачений), прізвище, ім’я, по батькові того, хто вас викликав і по якій справі.

4. Якщо справа носить політичний характер (в націоналістичному трактуванні) відмовляйтесь від дачі свідчень і показів, не пишіть власноручно й не підписуйте ніяких паперів.

5. У випадку затримання вимагайте подзвонити додому, або хай у вашій присутності повідомлять рідних, після чого вимагайте адвоката, а при ув’язненні в ізоляторі або камері попереднього ув’язнення ні перед ким не відкривайте своєї душі і не шукайте допомоги, бо в більшості соратники по камері виявляються „стукачами”.

ДОРОГИЙ ДРУЖЕ (ПОДРУГО)! ЗАПАМ’ЯТАЙ! Дізнавач, слідчий, прокурор, суддя – це не священик і ти НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ (-НА) навіть по Кримінально-процесуальному кодексу відкривати перед ним душу.

ПАМ’ЯТАЙ! Кожне слово, яке ти скажеш дізнавачу, слідчому, прокурору, судді в кінцевому випадку буде використане ПРОТИ ТЕБЕ ОСОБИСТО. Така вже їхня сатанинська система, а тому в разі твого затримання в ролі підозрюваного (обвинуваченого) твої дії повинні бути однозначні; в разі, коли тобі слідчий говорить, що ти підозрюєшся у тому чи іншому злочині, ти ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ (-НА), як український націоналіст (-ка), заявити наступне:

„Пане слідчий! ПРОШУ ЗАНЕСТИ В ПРОТОКОЛ НАСТУПНЕ: Я, _______________________, на підставі статті сорок три зі значком один Кримінально-процесуального кодексу України відмовляюсь давати будь-які свідчення і відповідати на будь-які запитання. Вимагаю негайної перевірки прокурором законності притягнення мене в ролі підозрюваного (-ої) і негайно сповістити моїх близьких родичів про те, що я є підозрюваним (-ою). Вимагаю забезпечити мені захисника і негайне побачення із захисником”.

В разі, коли ти притягуєшся в ролі обвинуваченого (-ої) ти ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ (-НА) заявити наступне:

„Пане слідчий! ПРОШУ ЗАНЕСТИ В ПРОТОКОЛ НАСТУПНЕ: Я, _______________________, на підставі статті сорок три Кримінально-процесуального кодексу України відмовляюсь давати будь-які свідчення і відповідати на будь-які запитання. Заявляю скаргу на те, що мене притягнули в ролі звинуваченого і вимагаю перевірки законності притягнення мене в якості обвинуваченого (-ої). Вимагаю забезпечити мені захисника і негайне побачення із захисником. Вимагаю негайно сповістити моїх близьких родичів про притягнення мене в ролі звинуваченого (-ої)”.

ДОРОГИЙ ДРУЖЕ (ПОДРУГО)! ЗАПАМ’ЯТАЙ: Підозрюваний (обвинувачений) НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ДОВОДИТИ СВОЮ НЕВИНУВАТІСТЬ (Конституція України, ст.62 ч.2). Обов’язок доведення вини тієї чи іншої особи ЦІЛКОМ І ПОВНІСТЮ лежить на плечах слідства. Підозрюваний (обвинувачений) може говорити неправду і це не може бути покладено йому в вину, оскільки це право підозрюваного (обвинуваченого) на захист. Також не може бути поставлено в вину підозрюваного (обвинуваченого) те, що він відмовляється від дачі будь-яких свідчень і від відповіді на будь-які запитання.

ЗАПАМ’ЯТАЙ!!! Боже тебе сохрани підписувати якісь документи!!! Мається на увазі в процесі слідства. Законом НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО відповідальності за не підписання тих чи інших процесуальних документів.

Практика показує, що злочинці в міліцейських погонах дуже часто після того, як особа підписала протокол, практикують наступне: вони дописують в протокол декілька фраз (чи фразу), котрі (-ра) різко міняють суть документа.

В результаті цього виявляється, що особа, котра підписала протокол стає сліпою іграшкою в злочинних руках корумпованих міліцейсько-прокурорських структур.

X. ДО ВАС ПРИЙШЛИ З…

Практика спілкування з правоохоронними органами показує, що досить часто взаємини з особами, які цікавлять їх, будуються на принципі „презумпції винності”.

Частими є ситуації, коли у пошуках потрібної інформації представники правоохоронних органів починають „смикати” ні в чому не повинних людей:

  • викликати до слідчого;
  • допитувати;
  • обшукувати.

Люди, які випадково потрапили під міліцейський прес, які не готові до цього морально і не знають своїх прав, відчувають себе в подібних ситуаціях настільки беззахисними, що готові давати будь-які, навіть самі неправдиві, а часто і абсурдні свідчення.

У зв’язку з цим розглянемо ситуації, пов’язані з міліцією, що найбільш часто зустрічаються.

ДО ВАС ДОДОМУ ПРИЙШЛИ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ

Сьогодні, на жаль, жодна людина не застрахована від приходу співробітника міліції до нього в дім. Як вести себе в ситуації, коли співробітники „органів” прийшли, щоб вас опитати, поговорити з вами і т.д. (тобто вчинити дії, що не входять в процесуальні рамки)?

Іноді ситуація з приходом міліції має самі непередбачені наслідки – можуть винести з дому все цінне або підкинути компромат:

  • наркотики,
  • патрони і т.д.

Тому спілкування бажано вести через двері або не вести взагалі.

Але що робити, якщо ви все ж таки відчинили двері?

Перш за все:

1) зажадайте, щоб міліціонери пред’явили посвідчення особи;

2) запишіть номери посвідчень, прізвища і посади осіб, що їх пред’явили.

Дозволити вам це зробити – їх обов’язок, закріплений в ст. 5 Закону України „Про міліцію”. Тільки після цього можете поцікавитися, що привело їх у ваш будинок і продовжувати з ними бесіду.

При цьому майте на увазі, ви можете не впускати їх в квартиру.

Якщо ж працівники міліції спробують увійти без вашого дозволу, нагадайте їм статтю 30 Конституції України про недоторканність житла і положення статті 11 п. 15 Закону України „Про міліцію”, де сказано, що безперешкодний вхід в житло громадян допускається лише „…у випадку переслідування злочинця або припинення злочину, який загрожує життю мешканців, а також у разі стихійного лиха”.

Визначившись з тим, впускати чи не впускати міліціонерів в дім, можете продовжити спілкування з тими, що прийшли. Або зовсім припинити – це ваше право, і примусити вас до іншого ніхто не може.

Можете відповідати на їх запитання. Але знайте, що відповідаєте на них тільки із власної волі (ст. 8 п. 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”) і кримінальної відповідальності за дачу неправдивих свідчень в цьому випадку ви не несете.

„Оперативним підрозділам… надається право опитувати громадян з їх згоди…” (ст. 8 п. 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень і відмову від надання свідчень наступає для свідка тільки у випадку проведення офіційної слідчої дії – допиту свідка з письмовою фіксацією його відповідей.

І найголовніше. Якщо працівники міліції почнуть на вас тиснути, погрожуючи якимись небажаними наслідками для вас і ваших близьких у випадку відмови від співпраці, можете сказати їм, що складете скаргу районному прокурору.

Підстави для цього:

  •     ст. 110 Кримінально-процесуального кодексу,
  •     ст. 12 Закону України „Про прокуратуру”.

Термін розгляду скарги – не більше 10 днів.

Можна нагадати також про кримінальну відповідальність за зловживання владою або посадовим положенням або за перевищення влади або посадових повноважень.

І ще одна порада.

Добре, якщо спілкування з міліціонерами проходить при свідках, які зможуть пізніше підтвердити зміст розмови.

Для цього подзвоніть в двері сусідам, попросіть їх бути присутніми при вашій розмові з міліціонерами.

ВАС ЗАПРОШУЮТЬ В МІЛІЦІЮ

Вже неодноразово доводилося чути страшні історії про те, як людину по телефону ввічливо викликали в міліцію „для бесіди”, після чого він раптом „загримів” на 10 – 15 діб за „опір працівникам міліції” (в оригіналі: „злісна непокора законним вимогам…”, але слово „незаконні” чомусь завжди соромливо опускається) або за дрібне хуліганство.

Після„адмін. відсидки” „співбесідник” виходить знічений, з потухлим поглядом і каменем на душі (дав свідчення проти себе або кращого друга, клієнта, контрагента і т. д.).

Що робити, якщо все ж таки запросять?

Якщо виклик не відноситься до конкретної кримінальної справи, то ви маєте право на подібний виклик не з’являтися і ніякої відповідальності за це нести не будете. Будь-які бесіди з вами працівники міліції можуть вести тільки з вашої згоди (ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”).

Якщо виклик з приводу якоїсь кримінальної справи, то „виклик для бесіди”, навіть якщо він супроводжується яким-небудь папером, наприклад повісткою, де вказується мета виклику: бесіда, опитування і т.п. але не допит, не є для вас обов’язковим, і, відповідно, неявка по такому виклику не несе ніякої відповідальності (ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”).

Інколи, правда, на такі виклики бажано появлятися. Це можна робити, наприклад, для вияснення обставин, які цікавлять міліцію. В цьому випадку доцільно більше слухати, ніж говорити… і робити висновки.

Якщо виклик пов’язаний якимсь чином з конкретною кримінальною справою, то необхідно з’ясувати, в якості кого вас викликають. Якщо вас хочуть допитати як свідка – вимагайте офіційну повістку, яку вам повинні вручити особисто і під розпис (ст. 166 КПК).

Усні запрошення ви маєте право ігнорувати.

У тому випадку, коли вас викликають як свідка, виконуючи всі вимоги Кримінально-процесуального кодексу, то ви зобов’язані з’явитися в призначений час. У разі нез’явлення вас можуть піддати приводу в порядку, визначеному ч. 2 ст. 70 КПК („якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 КПК”), тобто до нього застосовується той же порядок приводу, що і до обвинуваченого: привід здійснюється в денний час і лише по мотивованій ухвалі слідчого.

Ви, звичайно, можете погодитися на бесіду. В цьому випадку необхідно мати на увазі, що відповідальності за неправдиву розповідь (це ж не допит!) ви не несете.

Потрібно тільки пам’ятати істотну деталь: якщо ви звинувачуєте кого-небудь у вчиненні злочину, а злочину не було, то можлива кримінальна відповідальність за ст. 383 КК „Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину”. Отже менше фантазуйте і говоріть тільки про факти, в достовірності яких не сумніваєтеся.

Якщо виклик стосується адміністративного правопорушення, то на виклик працівника міліції або судді ви з’явитися зобов’язані. У разі нез’явлення вас можуть піддати приводу (тобто насильницькому супроводженню в міліцію або суд). Але ви повинні пам’ятати, що далеко не по всіх адміністративних правопорушеннях ваша явка є обов’язковою. Вичерпний перелік подібних правопорушень приведений в ст. 268 Кодексу про адміністративні правопорушення.

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЗА ЯКІ ВАС МОЖУТЬ ПІДДАТИ НАСИЛЬНОМУ ПРИВОДУ:

ст. 44 КпАП „Незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах”

ст. 51 КпАП „Дрібне розкрадання державного або колективного майна”

ст. 146 КпАП „Порушення правил виготовлення, придбання, реалізації, встановлення, будівництва і експлуатації радіоелектронних засобів і використання радіочастот”

ст. 160 КпАП „Торгівля з рук в недозволених місцях”

ст. 160-2 КпАП „Незаконна торгова діяльність”

ст. 173 КпАП „Дрібне хуліганство”

ч. 3 ст. 178 КпАП „Розпивання спиртних напоїв в громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному стані з ознаками систематичності (більше 2 разів)”

ст. 185 КпАП „Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або його образа”

ст. 185-1 КпАП „Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій”

ч. 1 ст. 185-3 КпАП „Прояв неповаги до суду”

ст. 185-7 КпАП „Публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції”

ст. 187 КпАП „Порушення правил адміністративного нагляду”.

ВАС ЗАТРИМАЛИ

„Ви затримані. Пройдемо, громадянин”. Ця коронна фраза, якою звичайно завершуються старі вітчизняні кінодетективи, раптом стає для вас страшною реальністю. Вас затримали як злочинця. Подія, звичайно, не з приємних. Всі ми схильні до страху. Вам страшно, ви шоковані, а в голову лізуть жахливі думки. Насамперед, спробуйте взяти себе в руки і заспокоїтися. У цей момент корисно пригадати біблейську мудрість: „…І це теж пройде”.

Після відповідної психологічної підготовки вам необхідно пригадати Основний Закон – Конституцію України, а саме статтю 29, де закріплені основні конституційні гарантії для цього випадку.

Перш за все, пам’ятайте, що, згідно вищезазначеної статті, ваші родичі повинні бути негайно повідомлені про ваше затримання.

Якщо ті, що затримали вас „тягнуть гуму”, не відповідайте ні на які питання, не підписуйте ніяких документів і вимагайте дотримання свого конституційного права.

Цією ж статтею Конституції передбачено ваше право на отримання негайної правової допомоги – зателефонуйте своєму адвокату.

Людині, що займається будь-якою справою, слід обзавестися телефонами декількох адвокатських контор про всяк випадок (дай Бог, щоб не знадобилися).

Запам’ятайте, що ви маєте право до першого допиту побачитися зі своїм захисником і поговорити з ним віч-на-віч (ст. 48 КПК).

Далі слідує вичерпний перелік, підстав для затримання (ст. 106 КПК України):

  • якщо особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
  • якщо потерпілі або очевидці прямо вкажуть, що саме ця особа скоїла злочин;
  • якщо на підозрюваному, на його одязі, при ньому або в його житлі будуть виявлені явні сліди злочину.

У решті випадків затримати можна тільки, якщо:

  • особа намагалася втекти;
  • не має постійного місця проживання;
  • не встановлена особа підозрюваного.

Цей список – вичерпний, тобто по інших причинах вас затримувати не мають права!

ПАМ’ЯТАЙТЕ: з моменту затримання ви стаєте підозрюваним. Цей статус дає вам певні права.

Перш за все – право мовчати. Ніхто не може примусити вас давати свідчення (ст. 63 Конституції України, ч. 2 ст. 43-1 КПК України).

ПАМ’ЯТАЙТЕ: якщо покарання за злочин, в здійсненні якого вас підозрюють, не передбачає позбавлення волі, то затримувати вас не мають права. Це передбачено ст. 106 КПК України.

Тепер про терміни затримання.

Без санкції прокурора вас мають право затримати на 72 години (три доби). Важливо знати, що відлік часу затримання ведеться з моменту складання протоколу про затримання. Вимагайте, щоб він був складений негайно.

У випадку невмотивованого затягування часу нагадайте працівникам міліції про існування ст. 371 КК України що передбачає кримінальну відповідальність за завідомо незаконне затримання.

Після закінчення 72 годин вам зобов’язані вручити для ознайомлення ухвалу про взяття під варту з санкцією прокурора або відпустити на свободу.

Окрім затримання в рамках кримінального процесу, про який йшла мова вище, існує ще один вид затримання – адміністративний.

На адміністративне затримання, згідно ст. 262 КпАП України, мають право тільки:

  • органи внутрішніх справ;
  • прикордонні війська;
  • воєнізована охорона підприємств і установ;
  • військова автомобільна інспекція.

Що важливо знати про цей вид затримання? Насамперед, термін, на який вас мають право затримати в адміністративному порядку: тільки на три години (ст. 263 КпАП України).

Проте Законом України „Про міліцію” передбачено один вихід. У ст. 11 п. 5 ч. 3 вказано, що у випадку необхідності встановлення особи і обставин правопорушення, вас можуть затримати на строк до трьох діб.

В цьому випадку вимагайте негайно сповістити ваших родичів. Аналіз застосування вищезгаданої норми дозволяє стверджувати, що після встановлення вашої особи затримання знову переходить в розряд 3-х годинного. Адже в нормі використаний логічний роздільник „І” („… встановлення особи і обставин правопорушення”), а це означає, що правило діє тільки у разі істинності обох тверджень. Тобто повинна бути невідома ваша особа „І” не вияснені обставини справи одночасно.

Якщо працівникам міліції стає відома ваша особа, то логічний зв’язок обривається і підстави для затримання на три доби зникають.

Правда, подібні міркування працівники міліції залишать без уваги. Тому попросіть ваших родичів негайно скласти скаргу прокурору, проконсультувавшись заздалегідь з кваліфікованим юристом. У будь-якому випадку вимагайте негайного складання протоколу адміністративного затримання з обов’язковою вказівкою причин обмеження вашої особистої свободи.

ВИ НА ДОПИТІ ЯК СВІДОК

Практика показує, що, „наїжджаючи” на неугодну їм людину, „правоохоронці” звичайно прикриваються кримінальною справою, заведеною по „факту”. Причому абсолютно необов’язково, що кримінальна справа стосуватиметься безпосередньо даної людини. Досить „одержати оперативні дані” (часто нічим не підтверджені) і починаються допити „свідків”, обшуки на їх квартирах.

Причому завдання не стільки „розколоти” людину, чию травлю організували (хоч і це не виключається), скільки неабияк залякати, „нагнути” того, хто не захотів підкорятися „СИСТЕМІ”.
ПОВІСТКА

Статтею 68 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що вас можуть викликати на допит як свідка, якщо дізнавач, слідчий, прокурор або суддя вирішать, що ви маєте в своєму розпорядженні яку-небудь інформацію по кримінальній справі, що знаходиться в їх виробництві.

Потрібно знати, що існує строго відрегульований порядок виклику на допит (ст. 166 КПК України).

Звичайно виклик на допит здійснюється по повістці. У ній указується:

  • хто викликається як свідок;
  • куди і до кого;
  • час явки на допит.

Повістка може бути вручена вам особисто під розпис або прислана поштою листом з повідомленням.

Якщо ви відсутні, повістка може бути вручена повнолітньому члену вашої сім’ї або адміністрації за місцем роботи.

До повістки прирівнюється телеграма і телефонограма, але ці типи повісток на практиці застосовуються рідко.

І врахуйте: якщо ви не знали про виклик, то і відповідальності за нез’явлення не несете.

ОЧІКУВАННЯ

Можлива ситуація, коли, з’явившись до місця виклику (в міліцію, прокуратуру і т. д.), ви вимушені тривалий час чекати, поки працівник „органів”, що викликав вас, зволить вас прийняти. Часто практикується такий метод психологічної дії: вам довго дошкуляють, щоб ви прийшли, але коли ви нарешті приходите, ніхто не поспішає з вами розмовляти. Ви чекаєте годину-другу в коридорі, ніхто не звертає на вас уваги, і це вас абсолютно деморалізує. І ось коли ви вже доведені до „точки кипіння”, про вас „згадує” слідчий. Робиться це з однією метою – вивести людину із стану душевної рівноваги, щоб можна було легше впливати на нього. Хтось розсердиться, а розсерджена людина не стримана в розмові і може зопалу наговорити зайвого. Хтось буде в стані пригніченості, приниженості, мовляв, його тут і за людину не вважають, і стане легкою здобиччю для слідчого: надаватиме потрібні слідству свідчення. Але це, зрозуміло, не є загальною практикою.

Що робити, якщо вам довелося простояти під кабінетом слідчого, що викликав вас, неабияку кількість часу, а вами ніхто не зацікавився: покірно чекати далі або гордо піти?

Є розумні межі очікування. Чекати більше тридцяти-сорока хвилин не варто.

Але для того щоб захистити себе від звинувачень по нез’явленню за повісткою, вам необхідно зробити деякі превентивні кроки.

• Необхідно зажадати у чергового на вході зареєструвати вас в журнал відвідувачів з вказівкою точного часу, а якщо такий журнал відсутній, – написати подобу довідки про явку за повісткою і підписати її у чергового на вході працівника міліції. Але гарантувати те, що він вам не відмовить це зробити, не можна.

• Тому є ще один спосіб забезпечитись від звинувачень по нез’явленню. Візьміть з собою супроводжуючого, який міг би підтвердити вашу явку в обумовлений час. Зробивши вище перелічені дії і почекавши розумний час, можете із спокійною душею покинути таких негостинних господарів.

ПЕРШ НІЖ ВІДПОВІДАТИ…

Потрапивши на допит, перед його початком не посоромтеся попросити у особи, яка збирається вас допитувати посвідчення особи і запишіть дані про нього.

Перед допитом слідчий заповнює „шапку” протоколу допиту свідка.

Прослідкуйте, щоб він заповнював всі графи протоколу (особливо ті, де вказуються дані про те, хто здійснює допит).

Це досить важливо. Приведемо приклад.

Слідчий доручає проведення допиту оперативному працівнику, а сам займається своїми справами, свідомо (або по незнанню) ігноруючи норму ч. 2 ст. 118 КПК України, де вказано, що „у межі міста або району… слідчий зобов’язаний особисто провадити всі слідчі дії”.

Якщо в подальшому слідство посилатиметься на ці покази, то протокол допиту може бути визнаний недійсним.

Знаючи це, оперативні працівники іноді не заповнюють в протоколі допиту свої дані для того, щоб слідчий пізніше вніс туди свої.

Вам необхідно пам’ятати, що ст. 63 Конституції України гарантує вам відсутність кримінального переслідування за відмову від дачі свідчення стосовно себе особисто, членів сім’ї і близьких родичів (мати, батько, син, дочка, сестра, брат, внук, внучка, бабуся, дід).

Перед початком допиту вас повинні ознайомити із змістом ст. 383 КК України, яка передбачає відповідальність за дачу свідомо неправдивого повідомлення. Будьте готові до того, що слідчий почне вас залякувати цією статтею.

Не слід боятися. Зрозуміло, потрібно бути обережним, формулюючи відповідь на кожне поставлене слідчим питання. Але якщо ви, помилково, через свої суб’єктивні уявлення про суть питання або внаслідок поганої пам’яті скажете щось не так, вас навряд чи притягатимуть до відповідальності. Адже для цього потрібно буде довести, що ви умисно ввели слідство в оману.

Обов’язково прослідкуєте, щоб слідчий заніс в протокол всіх присутніх, пошліться на ст. 85 КПК України. Це потрібно по двох причинах:

По-перше, слідчі деколи проводять допит в непристосованих приміщеннях, де знаходиться багато людей, що не мають відношення до допиту, а це відволікає, розсіює увагу допитуваного. Іноді це робиться умисно, щоб під час допиту чинити на вас психологічний тиск: ви відчуваєте себе зацькованим в оточенні вороже настроєних людей, від яких в даний момент залежите. Ви маєте право зажадати у слідчого відшукати тихіше місце або внести всіх присутніх в протокол, а присутність сторонніх на допиті не схвалюється.

По-друге, тільки особа, що проводить слідчу дію, може ставити вам питання. Якщо особа не внесена в протокол і намагається ставити питання, то ви маєте повне право на ці питання не відповідати. Іноді, користуючись правовою непоінформованістю допитуваного, перед ним розігрують цілі спектаклі, щоб морально підставити його.

ПРОСЛІДКУЙТЕ!

У протоколі про кожну слідчу дію повинні бути відмічені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, які проводять дії; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії; адреси цих осіб; роз’яснення їхніх прав і обов’язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; все важливі для справи обставини, які виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Ст. 65 КПК України

НЕ ПОПАДІТЬСЯ НА „ПРИЙОМЧИК”

Після попередніх приготувань, описаних вище, слідчий приступає до допиту. Кожне своє питання він повинен фіксувати в протоколі.

Якщо питання не записане, то воно вважається не заданим. Вашу відповідь на поставлене питання слідчий також повинен записати. Строго слідкуйте, щоб він записував саме те, що ви сказали. Це дуже важливо! Адже одне неправильно записане слово може згодом перевести вас з категорії свідка в категорію підозрюваного.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

У ВАС Є ПРАВО ВИМАГАТИ У СЛІДЧОГО ВЛАСНОРУЧНОГО ЗАПИСУВАННЯ СВОЇХ СВІДЧЕНЬ.

Ст. 170 КПК України

Слідчі роками розробляли різного роду тактичні прийоми для „виуджування” потрібної інформації у допитуваного. Розглянемо деякі з них.

МЕТОД „ПРИХОВУВАННЯ ДІЙСНОЇ ОБІЗНАНОСТІ”

В даному випадку слідчий має оперативну інформацію про подію, що цікавить його. Але ця інформація часто одержана незаконними способами, а значить, не може бути використана як доказ. Тому перед слідчим стоїть завдання вдягнути цю інформацію в процесуальну форму, а простіше кажучи, додати їй законність. Для цього слідчий буде постійний підводити своїми навідними питаннями вас до потрібних йому відповідей.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: постановку навідних питань забороняє ст. 22 КПК України.

Якщо ви відчуваєте, що слідчий підводить вас до потрібної йому відповіді, ви, відповідаючи, повинні бути особливо уважними. Якщо ви в чомусь не впевнені, вимагайте обов’язкового внесення у протокол допиту фразу типу: „…не впевнений”, „по-моєму”, „…наскільки я пам’ятаю” і „я не пам’ятаю”. Це захистить вас від звинувачення в дачі свідомо неправдивих свідчень і обмови.

МЕТОД „ПРИХОВУВАННЯ НЕПОІНФОРМОВАНОСТІ”

Якщо у слідчого не вистачає потрібній йому інформації, він може вдавати обізнаність, згадуючи другорядні події і факти, які, на його думку, можуть бути пов’язані з основною подією. При цьому промовляються багатозначні фрази типу: „…ну, ну”, „…кажіть, кажіть”, „…дивіться, потім не пошкодуйте” і т.п. В даній ситуації важливо не втратити душевну рівновагу і, сконцентрувавшись, будувати свої відповіді тільки на фактах, в яких ви не сумніваєтеся.

З метою тиску слідчий може погрожувати затримати вас („…ось візьму і посаджу вас за відмову від надання свідчень”.)

Зберігайте спокій: підставою для затримання може бути тільки підозра в здійсненні діяння, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі.

А відмова від надання свідчень такого покарання не передбачає (ст. 383 КК України). А значить затримання на цій підставі є незаконним, про що потрібно відразу повідомити слідчому. Побачивши вашу обізнаність він, можливо, утримається від подальших „маленьких хитрощів”.

Після закінчення допиту УВАЖНО прочитайте протокол. Не соромтеся указувати на неточності і вимагати внесення змін. Це той випадок, коли кожна кома відіграє роль.

СКОРИСТАЙТЕСЯ ПРАВОМ!

ЯКЩО В ХОДІ ДОПИТУ У ВАС ВИНИКЛИ ПРЕТЕНЗІЇ ДО СЛІДЧОГО, ВИМАГАЙТЕ ВНЕСЕННЯ ЇХ В ПРОТОКОЛ. ВИ МАЄТЕ НА ЦЕ ПОВНЕ ПРАВО ЗГІДНО СТ. 234 КПК УКРАЇНИ. СЛІДЧІ ЦЬОГО ДУЖЕ НЕ ЛЮБЛЯТЬ, ТОМУ ЩО В ЦЬОМУ ВИПАДКУ ЇМ НЕОБХІДНО ПОВІДОМИТИ ПРО ЦЮ СКАРГУ ПРОКУРОРА ЗІ СВОЇМИ ПОЯСНЕННЯМИ. ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЦЕЙ ВАЖІЛЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПРИСІКАТИ НЕЗАКОННІ ДІЇ СЛІДЧОГО.

СКАРЖТЕСЯ!

ДІЇ СЛІДЧОГО МОЖУТЬ БУТИ ОСКАРЖЕНІ ПРОКУРОРУ ЯК БЕЗПОСЕРЕДНЬО, ТАК І ЧЕРЕЗ СЛІДЧОГО. СКАРГИ МОЖУТЬ БУТИ ЯК ПИСЬМОВІ, ТАК І УСНІ. УСНІ СКАРГИ ПРОКУРОР АБО СЛІДЧИЙ ЗАНОСИТЬ В ПРОТОКОЛ. СЛІДЧИЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПРОТЯГОМ ДОБИ НАПРАВИТИ ПРОКУРОРУ СКАРГУ, ЯКА ПОСТУПИЛА ДО НЬОГО, РАЗОМ З СВОЇМИ ПОЯСНЕННЯМИ, ПОДАЧА СКАРГИ НЕ ЗУПИНЯЄ ВИКОНАННЯ ДІЇ, ЯКА ОСКАРЖУЄТЬСЯ, КОЛИ ЦЕ НЕ ВИЗНАЄ НЕОБХІДНИМ СЛІДЧИЙ АБО ПРОКУРОР.

Ст. 234 КПК України

І ще одна порада. Для подолання психологічного страху перед слідчим використовуйте такий прийом. Постарайтеся представити його в якій-небудь комічній ситуації, наприклад, що він не вміє кататися на ковзанах і вперше вийшов на лід. Коли ви побачите в слідчому звичайну людину, а не всезнаючого представника караючих органів, вам напевно стане легше.

У ВАС ПРОВОДЯТЬ ОБШУК

Необхідно відразу відзначити, що обшук – подія дуже неприємна і психологічно важка. Тому – спокій, спокій і ще раз спокій.

Тільки максимально зібрана людина може витримати таке випробування з мінімальною шкодою для себе і своїх близьких.

ЗАКОННО ЧИ НІ?

Якщо до вас прийшли з обшуком, перш за все переконайтесь в повноваженнях тих, що прийшли. Зажадайте пред’явлення посвідчень особи і запишіть всі їх дані (П. І. П., посаду, номер посвідчення і т. п.).

Зажадайте пред’явити ухвалу на обшук. Обов’язково зверніть увагу на правий верхній кут цього документу. Там повинна бути санкція суду. Якщо такої немає, то можливі наступні варіанти.

• ОБШУК НЕЗАКОННИЙ. Вимагайте понятих письмово засвідчити факт відсутності санкції. Висловлюйте протест, який повинен бути занесений в протокол обшуку (ч. 2 ст. 188 КПК України).

• ОБШУК ЗАКОННИЙ на підставі ч. 1 ст. 177 КПК України. В ній сказано, що у випадках, що не терплять зволікання, слідчий має право проводити обшук і без санкції суду, але з обов’язковим повідомленням голови суду протягом доби. В цьому випадку необхідно перевірити наявність ухвали обґрунтування невідкладності.

В Законі ці обставини прямо не передбачені, але загальні правила відносять до них:

  • необхідність виявити і затримати злочинця;
  • у приміщенні продовжується злочинна діяльність;
  • зволікання з обшуком може спричинити знищення доказів у справі;
  • підозрюваний готується покінчити життя самогубством.

Якщо нічого подібного в ухвалі на обшук не записано, то його законність сумнівна. Вимагайте занесення ваших сумнівів в протокол обшуку.

Пам’ятайте також, що обшук проводиться у разі наявності у слідчого обґрунтованих даних про приховані предмети і документи, які можуть мати значення для справи. Це обґрунтування також повинно бути вказано в ухвалі на обшук. Якщо його немає, вимагайте занесення даних в протокол обшуку.

ЩОБ ВАС НЕ „ПІДСТАВИЛИ”

При проведенні обшуку обов’язково повинні бути присутні поняті (не менше двох). Понятими не можуть бути працівники міліції (ч. 3 ст. 127 КПК України). Поняті мають право (і повинні) бути присутнім при всіх діях слідчого по проведенню обшуку (ч. 3 ст. 181 КПК України).

Необхідно стежити за тим, щоб всі особи, що проводять обшук, знаходилися в одній кімнаті. Не допускайте ситуацій коли оперативний працівник йде без понятих в іншу кімнату. Може трапитися, що через хвилину він вийде з неї зі словами „…а подивіться, що я знайшов!” і триматиме в руках якусь заборонену річ, яку ви вперше бачите. У цьому випадку вимагайте, щоб у протокол був занесений ваш протест. Вимагайте, щоб в протоколі було вказано, що ця річ була знайдена у відсутності понятих. Якщо ваш процесуальний статус „підозрюваний” або „звинувачений”, вимагайте присутність адвоката при проведенні обшуку. У разі відмови вимагайте занесення цього факту в протокол.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: обшук повинен проводитися в денний час за винятком випадків, що не терплять зволікання.

ОСОБИСТИЙ ОБШУК

Іноді слідчий починає обшук приміщення з особистого обшуку осіб, що знаходяться в приміщенні. Для цього також необхідна ухвала! Особистий обшук може проводитися і без ухвали, але тільки у разі затримання, взяття під варту або якщо у слідчого є достатні підстави вважати, що особа приховує при собі предмети або документи, що мають значення для справи. Загалом, якщо захочуть, то обшукають.

Тільки пам’ятайте, що особистий обшук повинен проводитися особами однієї статі з тим, хто обшукується. На понятих розповсюджується та ж вимога.

ПРИЙОМЧИКИ…

Тепер зупинимося на деяких тактичних прийомах слідчого при проведенні обшуку. Ці прийоми покликані „схилити” обшукуваного до добровільної видачі всіх предметів, що мають відношення до справи, або навіть до дачі додаткових свідчень у справі.

„НЕВІДОМИЙ ТЕХНІЧНИЙ ПРИСТРІЙ”

Слідчий приносить на обшук якийсь технічний пристрій невідомого призначення і повідомляє членам групи (так, щоб чув господар квартири), що це новітній апарат, який бачить крізь стіни, виявляє долари по запаху, а вогнепальну зброю – по розташуванню зірок. Розрахунок простий. Недостатньо технічно освічений господар, вирішивши, що „його пісня проспівана”, може добровільно видати, все, що у нього є.

„СЛОВЕСНА РОЗВІДКА”

Учасники обшуку називають вголос ті предмети обстановки, які вони збираються оглядати, а найдосвідченіший учасник обшуку (або штатний психолог) уважно стежить за реакцією господаря, намагаючись по його реакції визначити напрям пошуку.

„ПРИХОВАННЯ ДІЙСНОЇ ОБІЗНАНОСТІ”

У випадку якщо у слідчого не вистачає фактичних даних для пошуку, то він може спробувати „напустити туману”. За допомогою натяків, недомовлених фраз або інших подібних прийомів слідчий може спробувати створити у обшукуваної особи враження надмірної обізнаності. Розрахунок такий. Обшукуваний, вирішивши, що слідчий і так все знає, може добровільно видати все і навіть дати додаткові свідчення.

ВИЛУЧЕННЯ

Ви зобов’язані на вимогу слідчого відкрити всі закриті приміщення, сейфи, шафи і т.п. Інакше можуть зламати. Мають таке право.

Стежте за тим, щоб всі предмети, що вилучаються в процесі обшуку, вносилися у протокол (ст. 188 КПК України).

Стаття 186 КПК України вимагає, щоб всі вилучені предмети і документи мали безпосереднє відношення до справи. Якщо вам здається, що слідчий вилучає все підряд без розбору („може стане в нагоді”), вимагайте занесення в протокол обшуку вашого протесту проти таких його дій.

ВИМАГАЙТЕ!

ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ОБШУКУ ВАМ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ВРУЧИТИ КОПІЇ ПРОТОКОЛУ І ОПИСУ ВИЛУЧЕНОГО МАЙНА.

Ст. 189 КПК України

І на кінець. Ви маєте право скласти скаргу прокурору з описом незаконних дій учасників обшуку (якщо такі, на вашу думку, були) і з вимогою притягнути винуватців до відповідальності.

Ваша скарга повинна бути розглянута протягом трьох днів, про що прокурор повинен вас повідомити. Згідно ст. 235 КПК України, якщо рішення прокурора вас не влаштовує, ви можете подати скаргу вищестоящому прокурору. Окрім скарги прокурору дії посадовців можна оскаржити в суді.

Упорядник підполковник Летун

* * *

Увага! Норми законодавства час від часу змінюються (хоча кримінальне законодавство, мабуть, є одним з найконсервативніших). Якщо після публікування цієї статті минуло бодай кілька місяців, бажано самостійно перевірити зміст вказаних статей за текстами кодексів або проконсультуватися у адвоката (і не забудьте записати його телефончик, якщо вам сподобалася консультація).

* * *

До теми:

Advertisements
Опубліковано у жити і перемагати, правниче, самозахист | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 Responses to Готуйся до тюрми: практичний посібник для кожного

  1. Taras Tronka коментує:

    Шановні відвідувачі! 20 листопада 2012 року набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України. Цим документом внесено значні зміни у порядок затримання підозрюваних, їх захисту, а також слідства і судочинства у кримінальних справах. Усім, хто цікавиться темою, наполегливо рекомендую виділити кілька годин та ознайомитися із новим текстом КПК. Електронну версію нового КПК можна знайти на сайті Верховної Ради: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651-17. Разом з тим, більшість порад психологічного і практичного характеру у цій статті залишаються актуальними.

  2. Ростислав коментує:

    Скажіть будь ласка які документи потрібні щоб взять направлення на навчання Кримінально-виконавча службі

Напишіть, що ви думаєте з цього приводу

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s